ФІЛОСОФІЯ ХХ СТОЛІТТЯ

Чижевський підкреслює, що всяка національна філософія, яких би успіхів не досягла вона у своєму розвитку, страждає обмеженістю, тому що як національна вона розвивається, спи¬раючись на соціально-економічні та історичні умови розвитку певної країни, відображає в собі особливості національного буття, традицій, культури. Проте національне, яким би повно¬кровним воно не було, поступається загальнолюдському.Виходячи з властивого йому розуміння взаємовідношення загальнолюдського і національного, Чижевський аналізує процес розвитку всесвітньої філософії. Він підкреслює, що розвиток філософської думки — це не що інше, як перехід від однієї часткової істини до іншої, від однієї «однобічності» до іншої. І може трапитися так, що філософська думка стане результа¬том безплідного хитання між цими односторонніми, обмежени¬ми істинами, але може інколи піднятися над ними. Ці однобіч¬ності можуть і об'єднатися, синтезуватися. Проте синтез їх теж не свідчить про отримання повної істини. За своєю природою синтез обмежений. Однак незважаючи на це, синтез є якісно

, новим етапом розвитку філософської думки порівняно з окре¬мими однобічними підходами.

На думку Чижевського, розвиток філософії і полягає в.цих моментах синтезу. Ця закономірність властива не лише всесвіт¬ній філософії, а й кожній національній філософії. В кожній національності репрезентовані дві протилежні течії. Так само властиві протилежності кожній течії або напряму думки. Проте між протилежностями існує і спільне. Для прикладу Чижев¬ський наводить західноєвропейську філософію, в якій поєднувались різні тенденції.

Після закінчення Київського університету (1918) працю¬вав доцентом Жіночої вищої школи, а з 1920 р..перейшов до Київського педінституту. В 1921 р. Чижевський емігру¬вав до Німеччини, де в Гайдельберзькому університеті слу¬хав лекції К. Ясперса, а трохи згодом, у Фрайбурзі, лекції Е. Гуссерля та М. Хайдеггера. Отже, захопившись ще в Києві екзистенціальною «філософією серця», Чижевський здобув солідну підготовку, навчаючись у провідних пред¬ставників євпопейського (німецького) екзистенціалізму.

З 1924 р. Чижевський працював у Празькому україн¬ському університеті (з 1927 р.— професор цього універси¬тету). Надзвичайно багато зробив у справі дослідження проблем історії української та російської філософії, історії літератури («Нариси з історії філософії на Україні», «Фі¬лософія Сковороди», «Історія української літератури від початків до доби реалізму», «Український літературний ба¬рок. Нариси: В 3 т.» та ін.). Велику дослідницьку роботу провів Чижевський, вивчаючи вплив німецької філософії на Росію та Україну (праця «Гегель у Росії», 1939). При цьо¬му кін особливо наголошував на специфіці сприйняття ні¬мецької філософії в Росії (на прикладі вульгарного спотво¬рення думки Гегеля В. Бєлінським) і в Україні (близькість ідей німецької містичної діалектики XV—XVI ст. та філо¬софії Сковороди; спільним джерелом цих ідей була «арео-пагітична» діалектика V ст.). Багато й плідно Чижевський працював у сфері вивчення етнонаціональних характерис¬тик філософського знання. Його праці значною мірою зба¬гатили українську історико-філософську думку XX ст., що слід особливо підкреслити з огляду на практично непере¬борні труднощі подібного роду досліджень у тогочасній Україні з її колоніальним статусом «радянської соціаліс¬тичної республіки».

Словник:

Абсурд  (absurdus – лат. походж.)  безглуздий, 1) у математиці та логіці твердження яке не має ніякого смислу в межах даної теоретичної системи, принципово не сумісне з нею.

Антропософія  (пох. грец.) релігійне вчення, що ставить на місце Бога обожнену людину.

Антроподицея  виправдання людини

Буття  філ. категорія, що позначає 1) все, що реально існує; 2) те, що існує як істинне на відміну від видимого; 3) реальність, що існує об’єктивно поза і незалежно від свідомості людини.

Вітаїзм  від лат. Vita життя.

Етика (грець. ethos – звичка, звичай) одна з найдавніших дисциплін, об’єктом вивчення якої є мораль.

Екзистенціалізм (філософія існування) ірраціональний напрямок, який виник в ХХ ст., як спроба створити нове світосприйняття інтелігенцією.