ФІЛОСОФІЯ ХХ СТОЛІТТЯ
Ми зупинимося на аналізі історико-філософської концепції Чижевського, оскільки в ній досліджуються як теоретичні про¬блеми філософії, так і проблеми, пов'язані з впливом націо¬нальної специфіки, національного характеру на розвиток філо¬софської думки.
Насамперед Д. Чижевський зупиняється на аналізові таких понять, як нація і людство. Розуміння нації може бути або ра¬ціоналістичним, або романтичним. Раціоналістичний підхід пе¬редбачає логічно аргументований аналіз, що грунтується на принципах розуму. Такий підхід виходить з того, що в житті має сенс лише те, що можна зрозуміти та обгрунтувати з до¬помогою розуму.Раціоналістичний підхід, за Чижевським; передбачає визнан¬ня національних особливостей у розвитку народів, хоча вони й обмежені. Визнаючи обмеженість національних особливостей, раціоналісти вважають її необхідним етапом у розвитку люд¬ської історії. Проте, на думку Чижевського, справжньою цін¬ністю є не національне особливе, а загальнолюдське, наднаціо¬нальне. Різноманітність типова не лише для тваринного і рос¬линного світу, вона властива також і людському роду. Чижев¬ський ставить питання про те, чи мало б сенс людське життя, яке проходило б серед ідеальних, але цілком схожих один на одного людей? Відповідаючи на це питання, Чижевський пише:
«...Різноманітність органічних форм у природі зумовлює, ро¬бить можливою пишність і розкіш органічного життя, поскільки різноманітні типи, форми й породи — в боротьбі та співпра¬ці між собою—жиють через постійний обмін між собою мате¬рії та сили. Так само і людське суспільство можливе лише то¬му, що є різноманітність типів і психологічних осіб окремих людей, бо ніяке суспільство не склалося б із цілком 'однакових однотипних індивідуумів»1.
Подібних прикладів історія людського суспільства знає безліч. Класичний і романтичний стилі, готика і рококо можуть бути, підкреслює Чижевський, для нас одночасно прекрасними, незважаючи на відмінності їх, а також існування в різні істо¬ричні епохи. Вічні цінності не є одноманітними і однотиповнми. Форми вічної краси втілюються в різних галузях дійсності. Це стосується не тільки мистецтва, а й інших форм культурного життя. Для прикладу Чижевський наводить релігію, філософію, науку. Загальнолюдське значення окремих культурних форм є так само правомірним, як і окремих шкіл і течій у мистецтві.
«Цінність їх і полягає у індивідуальності. Те, що в усіх них є індивідуальним, доповнює інші вияви, освітлює абсолютні цінності з іншого боку, ще не виявленого»1.
Далі Чижевський доходить висновку, який має важливе зна¬чення для розуміння національних особливостей філософії, що випливають з особливостей національного характеру. «Цілком ясно, як треба з цього пункту погляду розв'язати питання про відношення між нацією та людством, між національним та все¬людським,— кожна нація є тільки обмеженим і однобічним роз¬криттям людського ідеалу. Але лише в оцих обмеженнях і однобічних здійсненнях загальнолюдський ідеал і є живий».
Чижевський робить висновок: у своєму своєрідному, оригі¬нальному, вигляді, так само як і у своїй однобічності і обме-женності, нація, а також нації, об'єднання яких і становить людство, є проявом вічного, загального.
Цю теоретичну тезу Чижевський застосовує, аналізуючи проблеми розвитку національної філософії. Він зупиняється на характеристиці гегелівської концепції розвитку філософії. За цією концепцією, абсолютна правда не може бути розкрита у певному завершеному вигляді. Окрема філософське твердження є фрагментом абсолютної правди, а тому не повним, не доско¬налим відбитком Абсолютного. Саме ця неповнота і є причи¬ною зміни і боротьби ідей в історії філософської думки. В про¬цесі розвитку філософської думки «неповні» правди синтезую¬ться. Проте і у такому вигляді вони не є результатом пізнання Абсолютної істини, це лише етап на шляху до пізнання її, хоча й етап, більш поглиблений.
На думку Чижевського, кожна конкретна філософія є усві¬домленням абсолютно-ціннісних елементів певної національної культури, наукового світогляду, певної релігійності, є піднесен¬ням цих конкретних форм культури у сферу абсолютної прав¬ди. «Як ми не можемо вважати лише один художній стиль но¬сієм прекрасного, краси, а вважаємо, що в кожнім розкриваю¬ться різні і в різноманітності своїй однаково важливі сторони краси, так само і щодо окремих «філософій». І як моральний світ збіднів би, якби не було різних типів людей, що різними шляхами і'у різних формах стремлять до справедливості, як збідніло б мистецтво, коли б стратило різні національні та істо¬рично зумовлені форми, так і з пункту зору філософії, якби не було .різних історично-змінних та національних стилів у ній» н. Чижевський підкреслює, що помилки у філософії трап¬ляються тому, що абсолютним проголошується одностороннє і часткове.
Кожна філософська система, яка хоче бачити в собі реалі¬зацію абсолютної істини, стає помилковою. Це ж стосується і національної філософії, яка претендує на пізнання абсолютної істини.