Шпори з етики

Оцінювальна функція моралі реалізується через мораль¬ну оцінку (самооцінку), яка є виразом морального переко¬нання особистості та громадської думки. Моральна оцінка здійснюється за допомогою понять моральної свідомості: доб¬ро, зло, благо, справедливість, совість, гідність, честь тощо. У моральній свідомості реальне, суще зіставляється із належ¬ним, ідеальним. Моральні оцінки носять універсальний ха¬рактер, поширюються на всі дії, вчинки людини, соціальних суб'єктів. Мораль оцінює соціальні явища і процеси зі своїх критеріїв.

Пізнавальна функція. Моральна свідомість бачить світ через призму добра і зла, обов'язку та відповідальності. Це є осмислення сенсу явищ за допомогою критерію людиномір-ності. Людина завжди шукає свою дорогу (шлях) у житті. Пізнання життя, вибір свого шляху здійснюється з позицій моральних критеріїв власними зусиллями. Щоб зрозуміти мо¬ральний сенс того, що існує і здійснюється у житті, необхідно до нього якось морально ставитись, для чого важливим є пізнання історичної й моральної необхідності. Зацікавлений погляд на світ, людей, самого себе дає можливість оцінити перспективи, отримати цілісне уявлення про сенс людського буття і власного. Так, за допомогою моралі людина пізнає світ морального життя, свій внутрішній світ, внутрішній світ ін¬ших людей, власні та людські моральні якості. Пізнання здій¬снюється з позицій загальнолюдських моральних цінностей, морального ідеалу, розуміння соціального та морального про¬гресу. Моральні якості людини як складники її загальної куль¬тури є важливою умовою будь-якого пізнання, у тому числі, наукового і художнього. У моральному пізнанні відіграють значну роль моральні почуття, інтуїція, а також віра. У про¬цесі пізнавальної діяльності особистості формуються уявлення про зміст моральних відносин на почуттєвому та раціонально¬му (теоретичному) рівнях, що дозволяє розуміти моральну сутність існуючого і прогнозувати розвиток подій. Зрозуміло, що пізнавальна функція моралі тісно взаємодіє із світогляд¬ною, оцінювальною, виховною та є продовженням функції со¬ціалізації.Конкретизацією функції соціалізації індивідів або гумані¬зуючої функції моралі є виховна, де простежується свідоме, цілеспрямоване виховання людини на загальнолюдських та конкретно-історичних моральних цінностях. Виховна функція моралі здійснюється через формування особистості, розвитку її самосвідомості, механізмів соціальної, зокрема, моральної саморегуляції, самовдосконалення. Без виховного процесу не¬можливо передати моральні цінності, досвід одного покоління іншому, вистраждані народами світу загальнолюдські ціннос¬ті, надбання сучасників. Неможливі й становлення та розви¬ток моральної особистості. У центрі виховного процесу — моральне виховання, зусиллями якого й формується духовний стрижень особистості, механізми її саморозвитку, морального самовдосконалення. Мораль привчає людину дотримуватись правил поведінки, виховує здатність керуватися ідеалами доб¬ра, істини, прекрасного, вічного, обирати відповідну лінію по¬ведінки, самовдосконалюватися, тобто формує певний тип особистості з її загальною й моральною культурою. Моральні погляди на мету, сенс життя, розуміння людиною обов'язку, відповідальності перед іншими людьми, оволодіння мораль¬ною культурою спілкування, почуттями гідності, честі форму¬ються й викристалізовуються у процесі виховання та діяльнос¬ті, тобто соціалізації. Разом із світоглядною та іншими виховна функція моралі (або мораль) допомагає виробити нормативний код, що спрямовує на певний алгоритм пове¬дінки.

У суспільстві, тим паче диференційованому, сучасному у різних соціальних груп (спільнот демографічних, етнічних, професійних, територіальних тощо), політичних угруповань, різних громадських об'єднань, особистостей що до них нале¬жать, існують власні інтереси, які не тільки не сходяться чи розходяться, а й нерідко бувають протилежними, непримири¬мими, що призводить до суперечностей у соціальній практиці, аж до антагоністичних. Мораль разом з іншими формами ду¬ховного життя і соціальними інститутами через свої цінності, механізми знаходить шляхи примирення, залагодження, знят¬тя суперечностей заради єдності, цілісності суспільства відпо¬відно до ідеалів добра, справедливості, гуманізму. Це і є функ¬ція гармонізації людських і суспільних відносин. На наш погляд, функції соціалізації індивідів та гармонізації суспіль¬них відносин є ведучими, а інші — похідними від них, хоч та¬ка точка зору ще не панує серед філософів моралі.

Виокремлення соціальних функцій моралі є дещо умо¬вним. У реальному житті вони злиті, нерозривні, взаємодо¬повнюють одна одну, діють у єдності. Мораль одночасно і орієнтує, і регулює, і оцінює, і виховує людину. У цілісності функціонування виявляється унікальність її впливу на життя людини, спільноти, суспільства. За допомогою своїх функцій мораль здійснює об'єднання, гармонізацію суспільних, групо¬вих та індивідуальних інтересів.

26) Добро і зло як висхідні поняття моральної свідомості.

«Добро» є одним із найзагальніших понять моралі й категорією етики. Розуміння, спосіб тлумачення, аргументації природи й сутності добра і зла істотно впливають на визначення інших категорій етики і на всю етичну концепцію, оскільки ці категорії основні фундаментальні. У них найповніше виявляється спе¬цифіка моралі, бо саме за допомогою категорій «доб¬ро» і «зло» виділяється, окреслюється моральний фе¬номен, тобто моральний аспект діяльності, людської свідомості, поведінки, взаємин людей, їх ставлення до природи.