Інфляція: стан, причини, наслідки

(11)

де Mn — пропозиція грошей в n-му році;

Mn-1 — пропозиція грошей в (n— 1)-му році;

Pn — рівень цін в n-му році.

Якщо , тобто якщо відношення грошо¬вої маси до рівня цін залишається незмінним, то інфляційний податок і сеньйораж рівні між собою, тоб¬то ІТ = 8Е.

Але, не зважаючи на те, що номінальна і реальна вартість грошей не збігається, виготовлення нових гро¬шей пов'язане з певними витратами. Позначимо ці

витрати Мe.

Тоді формула сеньйоражу матиме вигляд

SE= (12)

де Мс — витрати на виготовлення нових грошей.Дохід держави від сеньйоражу ґрунтується на ба¬жанні суб'єктів економіки підтримати на незмінному рівні реальні касові залишки, які інфляція постійно зменшує. Збільшуючи рівень інфляції, держава отри¬мує додаткове джерело отримання доходу до бюдже¬ту. Але в міру зростання інфляції попит на реальні касові залишки скорочується. Причиною цього є зро¬стання альтернативних затрат на їх утримання. Пояс¬нюється це тим, що гривні, які ми зберігаємо у своїх гаманцях, не приносять доходу. Якби ми ці гривні витратили на придбання облігацій або поклали на ра¬хунок у банк, ми б на них отримували дохід у вигляді номінального позичкового процента. Саме він є неяв¬ною втратою при зберіганні грошей.

3.2. Інструменти фіскальної та грошової політики щодо регулювання інфляційних процесів

Фіскальна політика - сукупність заходів, які здійснюються шляхом маніпулювання державним бюджетом - урядовими ви¬тратами і оподаткуванням для досягнення повної зайнятості, збільшення виробництва і зменшення інфляції.

Фіскальна політика може здійснюватись у формі:

1) дискреційної фіскальної політики:

а) стимулюючої фіскальної політики;

б) стримуючої фіскальної політики;

2) не дискреційної(автоматичної) фіскальної політики.

Під дискреційною фіскальною політикою розуміють обізнане маніпулювання податками і урядовими витратами з метою зміни реального обсягу національного виробництва і зайнятості, кон¬тролю над інфляцією та прискорення економічного зростання. Фіскальна політика по¬винна орієнтуватись на додатне сальдо урядового бюджету, як¬що перед економікою стоїть проблема контролю над інфляцією.

Було доведено, що фіскальна політика впливає виключно на попит, тобто на величину сукупних витрат і сукупний попит. Але економісти визнали також, що фіскальна політика (особливо зміни податків) може змінити сукупну пропозицію і, відповідно, вплинути на ті зміни, які фіскальна політика може викликати у співвідношенні рівня цін реальне виробництво.