Інфляція: стан, причини, наслідки

Згадаймо, що попит і пропозиція на ринку праці мають один спільний визначник (за неокласичною тео¬рією) — рівень реальної заробітної плати. Узгоджуючи її розмір, роботодавці та наймані працівники реагують певним чином на умови, що склалися на ринку праці. Якщо, приміром, рівень ВВП і зайнятість високі, заро¬бітна плата має тенденцію до зростання. І навпаки, якщо обсяги ВВП і рівень зайнятості зменшуються, заробітна плата зростає повільно або навіть зменшується.

Крива заробітної плати Філіпса відображає зв'язок між інфляцією (знеціненням) заробітної плати та відставан¬ням ВВП і може бути представлена формулою:

(8)

де - темп інфляції зарплати;

Y — фактичний обсяг ВВП;

Y* — потенційний обсяг ВВП;

— коефіцієнт чутливості (еластичності) реагуван¬ня заробітної плати на зміни обсягу ВВП.

М. Фрідман та Е. Фелпс критикували криву, опи¬сану формулою (8), у зв'язку з тим, що вона не врахо¬вує очікуваної інфляції, яка погоджує розміри заро¬бітної плати з очікуваним зростанням рівня цін.

З урахуванням інфляційних очікувань рівняння кривої Філіпса набуває вигляду

(9)

де Рe — очікуваний рівень інфляції.

Це рівняння означає, що за будь-якого заданого рів¬ня ВВП заробітна плата зростає швидше, ніж рівень сподіваної інфляції. Припускається, що номінальна за¬робітна плата зростає на 1 % швидше на кожний до¬датковий процент очікуваної інфляції. Сказане вима¬гає відповіді на питання: чому підприємства погоджу¬ються на таке прискорення заробітної плати? Така по¬ведінка підприємців пояснюється тим, що підвищення номінальної заробітної плати не буде вразливим для них, якщо з однаковими темпами зростатимуть ціни на їх продукцію. За цих обставин і підприємці, і наймані працівники опиняються в таких умовах, в яких вони б знаходились за умови відсутності інфляції. Отже, зрос¬тання заробітної плати враховує сподівану інфляцію.

Але, як ми уже знаємо, інфляція може виявитись і несподіваною. За цих умов робітники усвідомлюють зростання цін та інфляцію своєї заробітної плати тільки з часом і вимагатимуть відповідної компенсації. За такої ситуації компенсація набуває форми відшкодування втрат тільки за несподівану інфляцію, не вра¬ховану в попередньому трудовому договорі.

Колективні угоди, укладені профспілками, які містять вимоги індексування заробітної плати з поправ¬кою на інфляцію, теж спричиняють певне сум'яття з приводу того, чи це компенсація за минулу інфляцію, чи за сподівану.

Ця обставина дуже важлива для подальшого про¬гнозування темпів інфляції.Якщо ставки заробітної плати на наступний рік відображають темп інфляції за попередній рік, а ціни базуються на наявній заробітній платі, то сьо¬годнішня інфляція відображатиме вчорашню, і темпи інфляції будуть змінюватись повільно. Якщо ж для встановлення ставок заробітної плати беруть до уваги тільки сподівану інфляцію, то можлива ра¬дикальна зміна політики, яка змінює сподівання, що може швидко змінити темп інфляції.

Крім вказаного аспекту, важливо згадати ще один аспект цієї проблеми. Заробітна плата може індексу¬ватись на 100 % або тільки частково, приміром, на 50—60 %.

Є два способи часткової індексації заробітної плати: