Україна в міжнародній торгівлі діамантами і ювелірними виробами: оптимізація шляхів розвитку
1. Перший сегмент, що структурно входить у ринок предметів розкоші, це ринок елітних і дорогих ювелірних виробів класу преміум, що продаються під відомими усьому світу брендами. При цьому виробництвом і реалізацією цих виробів займається усього кілька великих компаній, кожна з який має розгалужену по усьому світі могутню збутову мережу. Сумарний обсяг світового ринку ювелірних виробів як частини ринку предметів розкоші, за нашими оцінками, складає приблизно 9,5 - 10 млрд. дол. США. Іншими словами, ринок елітних ювелірних прикрас класу преміум складає приблизно шосту частину світового ринку ювелірних виробів з діамантами.
2. Інша частина цього ринку заповнюється продажами дешевих ювелірних виробів без брендів і торгових марок. Сьогодні їх можна купити в супермаркетах, по Інтернету, по каталогах, на складах і поштою. Така торгівля робить покупку ювелірного виробу з діамантом справою повсякденним. Позбавляє ця подія зв'язаного з ним раніш ореола урочистості. Ці види торгівлі бурхливо розвиваються. У США на них приходиться вже понад 50% усіх покупок.
До недавнього минулого існувала "пропорційна система" розподілу виробничих ювелірних потужностей на основних ринках збуту (США, Європа, Японія). Тобто виробництво розташовувалося в регіонах з високим споживанням.
Однак в останні 10-15 років відбуваються географічні і корпоративні зміни, що призвели до порушення сформований пропорційності.По-перше, високі зарплати і накладні витрати привели до стійкої тенденції "перетікання" виробництва серійної недорогої продукції в країни Далекого Сходу (Таїланд, Китай, Малайзия, Індонезія, Філіппіни, Тайвань) і Латинську Америку (Домініканська Республіка, Мексика). Власниками капіталу й організаторами виробництва в цих країнах стали великі ювелірні будинки розвинених країн. Материнські фірми в основному переключилися на "щільну" роботу з покупцями, зайнявшись передпродажною підготовкою, консультаційним обслуговуванням, упровадженням технологічних інновацій. З іншого боку, фірми з третього світу, перейнявши деякий досвід сучасного маркетингу, сміливо вторгаються на традиційні ринки як у дешевому, так і в дорогому його секторах. Це підсилює конкуренцію і веде до "видавлювання" виробництва алмазних виробів з багатих країн-споживачів.
По-друге, в останні роки відбуваються істотні корпоративні зміни. Багато дрібних виробників не витримують конкуренції у мінливих умовах. Йдуть процеси злиття й укрупнення фірм. При цьому або сильна фірма поглинає слабкі і "добудовує" відсутні ланки, або реалізуються схеми стратегічного чи партнерства кооперації. Великі ювелірні утворення підключають до себе гранувальні підприємства і постачальників алмазної сировини. [4, с.74]
2. РИНОК АЛМАЗОГРАНИЛЬНИХ І ЮВЕЛІРНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
Місце України на світовому ринку діамантів і ювелірних виробів.
До 1995 року на ринку, як і в часи Союзу, діяли чотири великих ювелірних підприємства, що складають основу галузі - Київський, Львівський, Харківський і Одеський ювелірні заводи. Після прийняття в 1994 році Закону "Про видобуток і переробку дорогоцінних металів і каменів в Україні" у ювелірне виробництво почав приходити приватний капітал. Частина великих підприємств орендували трудові колективи, а потім і приватизували їх. Але спокійному розвитку галузі перешкодила інфляція, що почалася. Заводи були зупинені в основному через різке збідніння населення і падіння попиту.
З 1995 року почався бурхливий розвиток національної ювелірної промисловості. Відповідно до урядової програми приватизації, ювелірні підприємства були виставлені на продаж. Сьогодні практично усі вони - приватні. У державній власності залишалися тільки два стратегічно важливих заводи по огранюванню алмазів - "Кристал" і "Ізумруд", а також Львівський ювелірний завод. Донедавна ці підприємства входили в ДАК "Українські поліметали", створену з ініціативи Кабміну в 1998 році для реалізації державної програми "Золото України". Компанією "Українські поліметали" володіли три акціонери - Мінпромполітики (71,97% акцій), Фонд державного майна (25,95%) і Міністерство фінансів (2,08%). У червні 2004 року Кабінет Міністрів передав функції по керуванню 100% акцій "Українських поліметалів" Мінпромполітики. У компанії були вилучені заводи, що займалися огранюванням каменів - київський "Ізумруд" і вінницький "Кристал", а також Львівський ювелірний завод. Найближчим часом держава планує виставити Львівський ювелірний завод на продаж.
На ювелірному ринку діють близько 800 компаній, ще близько 3 тис. займаються торгівлею ювелірними прикрасами. Місткість ринку перевищує 400 млн. грн. Обсяг виробництва в 2004 році склав 42 тонни. 1,5% (0,6 тонн) зробленої продукції експортується. Структура ринку ювелірних виробів у 2004 р.: