Україна в міжнародній торгівлі діамантами і ювелірними виробами: оптимізація шляхів розвитку

З 1960 по 1990 рік, коли існували всього три алмазовидобувні країни - ПАР, Ботсвана, Росія – і De Beers, зв'язок між цими ринками був дуже міцним. Із середини 90-х років ситуація змінилася. Поява на ринку нових виробників алмазів сприяли виникненню ситуації, у якій збереження колишньої системи для DeBeers втратила сенс. Галузь пережила революцію, коли DeBeers відмовилася від практики регулювання світових цін шляхом поповнення стоків.

Саме при таких умовах, коли постійно з’являються нові можливості та нові труднощі, надзвичайно важливим видається нам створення режиму повного державного сприяння для галузі в Україні, відмова від економічно неефективних для українських підприємств та бюджету рішень та вміле використання власних конкурентних переваг в поєднанні з позитивним зарубіжним досвідом. Ювелірна справа Україні розвинена не менше гранувальної, тому для тих бізнесменів, що захочуть мати подібний повний цикл, Україна дуже зручна країна. Для цього треба піддавати корінним змінам законодавство.

Вінницький завод "Кристал" - одне з найбільших підприємств у світі по обробці алмазів. Його створення було частиною програми розвитку алмазно-брильянтової промисловості СРСР. Завод повинен був стати найбільшим у світі підприємством (зараз там працюють понад 1200 фахівців) по огранюванню дрібних і середніх алмазів. Алмазогранильні підприємства зорієнтовані, насамперед, на експорт. Але сьогодні алмазне виробництво є збитковим для Вінницького заводу, що існує за рахунок ювелірного. Причиною керівництво заводу називає відсутність доступу до сировини і капіталу на її придбання. Для вирішення проблеми в 2003 році "Кристалом" був підписаний протокол про створення спільного підприємства з російсько-бельгійською компанією Smolensk Dіamond N.V для поставки сировини на давальницькій основі. Найперспективнішим напрямком розвитку підприємства вважається "вихід" на обробку середніх і великих каменів, що цінуються в ювелірній промисловості найвище. Клас українських гранівників високо котирується у світі і не поступається бельгійцям та росіянам, що тримають лідерство в переробці великої і середньої алмазної сировини. У групі цих країн свою сировину має тільки Росія. Конкуренція втілилася тут у таку своєрідну форму, як створення гранувальних підприємств на території Росії (головним чином у Москві і Смоленську) з перевагою бельгійського чи ізраїльського капіталу.

Виходячи з тенденцій розвитку світового ринку алмазів, діамантів, ювелірних виробів та аналізуючи сучасний стан алмазопереробної та ювелірної галузі України, формулюємо ціль та задачі курсової роботи, що були послідовно реалізовані в ході її виконання:

Ціль: пошук нових шляхів розвитку Вінницького алмазно-ювелірного заводу "Кристал".Задачі: дослідження сучасного стану світового ринку алмазів, діамантів, ювелірних виробів, виявлення тенденцій його трансформації та найбільших світових виробників; визначення місця на ньому України; виділення головних причин занепаду галузі; аналіз ЗЕД Вінницького алмазно-ювелірний заводу "Кристал", запропонування заходів для підвищення її ефективності.

1.СУЧАСНИЙ СТАН СВІТОВОГО РИНКУ АЛМАЗІВ, ДІАМАНТІВ, ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ: ТЕНДЕНЦІЇ ЙОГО ТРАНСФОРМАЦІЇ, НАЙБІЛЬШІ СВІТОВІ ВИРОБНИКИ

Виробництво алмазів

Ринок алмазів істотно відрізняється від ринку навіть найрідших дорогоцінних металів таких як золото і платина, хоча спочатку ці ринки розвивалися в схожих умовах. Останнім часом у розвитку глобального діамантового бізнесу почали виникати цікаві процеси. Наприклад, Росія найближчим часом збирається зробити надбанням гласності відомості про запаси і видобуток алмазів. Причому вигідно це буде в першу чергу світовому монополісту зі звучним ім'ям. Та для початку спробуємо проаналізувати специфіку ринку алмазів від самого його зародження.

Історично золото, діаманти й інші дорогоцінні камені цінувалися за свою красу і рідкість: місць, де добувалися алмази, було дуже мало. Найвідомішим з них була Голконда в Південній Індії, звідкіля видобувалося більшість знаменитих великих алмазів середньовіччя. І за кожним з них тягнеться "шлейф" історії, часто кривавої. У процесі свого руху з Індії на Захід і ряду перепродаж алмази все більше піднімалися в ціні. Невипадково в Європі їхня вартість у кілька разів перевищувала первісну ціну на Сході. Колоніальні завоювання європейських держав в Азії мали на меті також і "експропріацію" коштовностей, у першу чергу алмазів. Не стояла на місці і наука. Учені проводили дорогі експерименти з алмазами, намагаючись визначити їхній хімічний склад. І поступово довели, що по своїй суті вони представляють добре знайомий вуглець, що має специфічні кристалічні ґрати (алмаз "горить", і в результаті виділяється той же самий вуглекислий газ, що і при горінні вугілля і графіту). Фахівці вивели цікаву закономірність: алмазні розсипи звичайно знаходили в глині, що заповнює своєрідні порожнини серед вулканічних порід, у так званих "кімберлитових трубках". Принцип кімберлитових трубок допоміг у пошуку нових родовищ природних алмазів: їх знайшли не тільки в Південній, але й у Центральній і Західній Африці. А дослідження області древнього вулканізму в Східному Сибіру уже в роки існування СРСР дозволило радянським ученим знайти найбагатші родовища алмазів у Якутії. Вчені-геологи визначили основний принцип формування алмазних родовищ: у древні часи вони утворилися в умовах високої температури після виверження магматичних порід з вулканів при одночасній наявності високого отиску. Так з'явився науковий базис для алмазного виробництва. [15]