Акушерство як наука

за хворими в шпиталях і в мирний час. У 1870 році у Києві відкрито військово-фельдшерсь-

ку школу, а в 1877 році — курси медичних сестер.

Становлення сестринської справи в Західній Україні проходило дещо по-іншому внаслі-

док особливостей соціально-економічного розвитку Австро-Угорської імперії та впливу

Західної Європи.

У 1773 році відкрився Львівський акушерський колегіум, де навчались особи обох ста-

тей віком від 21 до 30 років. Навчання тривало 1-3 роки. Крім того, при колегіумі існували кур-си прискореної підготовки акушерок. Навчання в колегіумі було безкоштовним, слухачі перебували на повному утриманні землевласників. Відкриття колегіуму вважається датою започаткування середньої медичної освіти в західноукраїнських землях.

Одним із найстаріших закладів освіти в Європі був медичний факультет Львівського університету, відкритий у 1661 році. Кафедра акушерства і гінекології почала функціонувати у 1898 році. Першим її завідувачем був професор Адам Марс. Була розгорнута акушерсько-гінекологічна клініка на 118 ліжок. Науковці кафедри займались вивченням проблем злоякісних пухлин та безплідності. Потім кафедру очолювали професори А. Соловій та К. Божинський. На початкових стадіях становлення медичного факультету до Львова приїхали науковці з Кракова, Відня та інших міст. З часом Львів став джерелом кадрів викладачів для новоорганізованих ме-дичних факультетів у Варшаві, Вільнюсі і Познані.

У 1870 році на території Західної України організація медичної допомоги населенню почала здійснюватись крайовою радою здоров'я. У цей період у Львові відкриваються акушерські курси, засновницею яких була поміщиця Яблонська. На курси зарахову-вали неписьменних сільських жінок. Навчання тривало 3 місяці.

У 1895 році при загальній лікарні у Львові була створена школа медичних сестер. Вона фінансувалась Крайовим відділом здоров'я та Товариством Червоного Хреста. До цього в клініках одного з найстаріших університетів Європи — Львівського — медичними сестрами працювали черниці, рівень медичної підготовки яких був недостатнім. Іноді вони не мали елементарних навичок догляду за хворими.

Серед незаслужено забутих імен — доктор Щасний Сельський. Після закінчення Віденського університету в 1882 році він спеціалізувався у кращих гінекологічних клініках Відня, а потім очолив відділ жіночих недуг у Львівській міській лікарні. Працюючи заступником голови математично-природничо-лікарської секції Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка у Львові, яка була створена в 1893 році, і прирівнювалася до статусу Національної академії наук, він започаткував вихід у світ україномовної гінекологічної літератури, завдяки чому українська національна наука піднялася до рівня цивілізованих європейських країн. Його робота «До механіки нормальних і патологічних змін положення материці» була першою працею, опублікованою українською мовою у спеціалізованому науковому збірнику. Він написав 11 статей, кожна з яких була вагомою і актуальною.

У цей період більша частина України входила до складу Російської імперії, тому розвиток медицини в Україні був тісно пов'язаний із розвитком медицини в Росії.

У Києві при університеті св. Володимира, створеному в 1834 році, медичний факультет відкрили в 1841 році. Кафедра акушерства та гінекології була створена в 1843 році. Основоположником кафедри був професор І.П. Кримаренков, якого змінив знаменитий акушер О.П. Матвєєв (1816-1882). Саме О.П. Матвєєв запропонував метод профілактики гонобленореї шляхом закапування очей новонароджених 2 % розчином азотнокислого срібла. При клініці він організував школу для акушерок і написав для них спеціальний посібник, який витримав три видання. З 1847 по 1883 роки було підготовлено 1280 акушерок.

Велику роль у розвитку акушерства відіграли провідні науковці України. Кафедру акушерства і гінекології Київського державного медичного інституту тривалий час очолював всесвітньо відомий учений, член-кореспондент АМН України, професор М.С. Бакшеєв (1911-1974). Головним напрямом його наукової діяльності були фізіологія і патологія скоротливої діяльності матки, гестози, гіпоксія плода й асфіксія новонароджених, онкогінекологія, маткові кровотечі. За книгу «Маткові кровотечі» М.С. Бакшеєв удостоєний Державної премії ім. В.Ф. Снєгірьова. З 1959 року і до кінця своїх днів він був головним акушером-гінекологом України.