Акушерство як наука

Єгипетським лікарям були відомі деякі жіночі хвороби: неправильні менструації, опущення стінок піхви, випадання матки. Яке лікування застосовували єгипетські лікарі при цих хворобах, невідомо.

У Китаї при наданні допомоги породіллі повитухи часто користувалися амулетами, особливими маніпуляціями й ін., але деякі повитухи застосовували і якісь акушерські інструменти, точні відомості про які до нас не дійшли.

Акушерські пізнання в древніх євреїв мало чим відрізнялися від пізнань єгиптян і китайців. Відомо, що для визначення вагітності вони змушували жінку ходити по м'якому ґрунту: якщо залишався глибокий слід, значить вагітність існувала. Також у них були деякі уявлення про післяпологові виділення з матки: вони розрізняли білі й червоні лохії (виділення), а нормальний і патологічний плин післяпологового періоду визначали по днях виділення лохій і по їх виду.

У древній Індії особливого стану повитух не було, допомога породіллі робила кожна досвідчена в цій справі жінка; у важких випадках пологів акушерка зверталася по допомогу до лікаря-чоловіка. У силу цього або по яких інших причинах, але акушерські пізнання в лікарів Індії були значно більшими, ніж у єгиптян, китайців й євреїв. Судячи з літературних джерел, що дійшли до нас, лікарі Індії перші в історії поклали початок вивченню акушерства й перші запропонували раціональні прийоми допомоги при пологах. Так, Сушрута вперше згадує про неправильні положення плода, при яких він рекомендує робити поворот на ніжку й на голівку. Він же вперше пропонує робити витяг плода, а в необхідних випадках і плодоруйнівну операцію.

Грецькі лікарі практикували по всіх спеціальностях. Акушерська допомога ними надавалася тільки у випадках важких пологів. Їм були відомі деякі хірургічні методи пологів, зокрема , вони знали про кесарів розтин, що на живих в той час не робилося. Про цю операцію на мертвій жінці з метою витягу живої дитини оповідає й давньогрецький міф про народження самого бога медицини Асклепія, що був витягнутий із трупа матері батьком своїм Аполлоном.

Наданням допомоги в пологах у Древній Греції займалися винятково жінки, яких греки називали "перерезывателями пуповини" ("omphalotomoі"). Якщо пологи бували важкі й акушерка (повитуха) бачила, що самостійно допомоги надати не може, вона зверталася як це було й в Індії до чоловіка. Діяльність грецьких акушерок була досить різноманітною: вони не тільки надавали допомогу при пологах й у післяпологовому періоді, але займалися й перериванням вагітності. У Древній Греції переривання вагітності в ранніх строках не переслідувалося. Цю операцію допускав знаменитий давньогрецький філософ і натураліст Аристотель, вважаючи, що в ранній період розвитку вагітності плід не має ще свідомості. Якими засобами робився аборт - невідомо. Якщо з якихось причин пологи повинні були бути негласними, акушерки проводили пологи в себе па будинку (природно це коштувало дуже дорого). Як довго після пологів залишалася породілля в акушерки, теж невідомо. У пологах вдома в акушерки можна бачити прообраз майбутнього пологового притулку. Акушерки того часу мали вже значні знання. Так, для визначення вагітності вони ґрунтувалися на ряді об'єктивних ознак: відсутність місячних, відсутність апетиту, слинотеча, нудота, блювання, поява жовтих плям на обличчі. Поряд із цим вони прибігали й до таких безглуздих засобів: перед очами жінки розтирали червоний камінь, якщо пил попадав в очі, жінка вважалася вагітної, у противному випадку - вагітність заперечувалася. Стать плода намагалися визначити по нахиленню сосків вагітної; нахилення їх униз вказувало на вагітність дівчинкою, підйом догори - хлопчиком. Практичні прийоми акушерок не завжди були раціональними. Про це можна судити хоча б по такому прийомі, застосовуваному акушерками у випадках затримки посліду: народженої дитини не відокремлювали від матері, жінку саджали на крісло з отвором у сидінні, під отвором клали міхур, наповнений водою, на міхур - дитину, після чого міхур проколювався, вода повільно випливала, міхур спадався, а разом з ним опускався й плід, натягаючи пуповину.

У римлян поряд з окремими видатними дослідниками (Гален, Соран, Архіген й ін.) про довжували існувати й релігійні культи з поклонінням з, запозиченим у стародавніх греків. Так, грецький бог-врачівник Асклепій переноситься в Рим під ім'ям Ескулапа - бога медицини; з'являється богиня лихоманки, богиня менструації Флюонія, богиня матки - Утерина й богині дітородіння - Діана, Кибела, Юнона й Міна.Більш того, спеціалізація "Божественної" акушерської допомоги. у римлян досягла особливого розвитку. Так, кожне положення плода в матці мало свою богиню: народженням плода вперед голівкою відала Проза, а родами при ножному й сідничному передлежаннях, а також при поперечних положеннях - Постверта. Діти, що народилися вперед ніжками, одержували ім'я Агріппи. У всіх випадках пологів акушерка повинна була робити різні приношення відповідній богині.

З лікарів Древнього Рима в історії медицини збереглися особливо відомі імена: римлянин Цельс і греки Филумен, Соран і Гален. Наданням допомоги в пологах у Римі, як й у Греції, займалися переважно жінки - акушерки (повитухи). Лікар запрошувався тільки у випадках патологічних пологів, коли акушерка бачила, що сама вона впоратися не може. Серед акушерок минулого й видатні, що залишили в історії слід про свою діяльність. До таким ставилося Аспазія (ІІ століття н.е. ). Свої теоретичні й практичні пізнання вона виклала в книзі, що дійшла до нашого часу. У ній Аспазія освітила ряд питань, зокрема про гігієну вагітності, про догляд за хворою при природному й штучному викидні, про виправлення зміщеної матки, про розширення вен зовнішніх статевих органів. Викладено показання й методи обстеження матки шляхом пальпації й уперше шляхом застосування піхвового дзеркала. У книзі є відомості про кондиломи, а також про грижі. Аспазія володіла хірургічним методами лікування деяких жіночих хвороб. Вона оперативно видаляла гіпертрофовані малі губи й клітор, видаляла поліпи цервікального каналу матки й ін.