Особливості менеджменту в економічно розвинутих країнах

Отже, західноєвропейський менеджмент розвивається у руслі загальних тенденцій, характерних для менеджмен¬ту як загальносвітового явища: створення мультидивізіо-нальних структур управління, підвищення ролі людсько¬го фактора в управлінні та виробництві, реалізація відно¬син лідерства в колективі, застосування «м'яких» способів впливу на людей.

Японська модель менеджменту

Японський менеджмент вивчають і наслідують не тіль¬ки в країнах Азії, а й Америки та Європи. Причиною цього є швидка відбудова і динамічний розвиток економі¬ки Японії після Другої світової війні, вихід країни на пе¬редові економічні позиції в світі. Динамічний розвиток японської економіки завдячує застосуванню специфічної системи менеджменту.

Особливості системи управління виробництвом в Япо¬нії зумовлені специфікою її природних умов та економіч¬ної системи, історичними, поведінковими та культурни¬ми традиціями.

На феномені японського управління позначилися об¬меженість, а то і відсутність деяких найважливіших при-

родних сировинних ресурсів: вугілля, залізної руди, наф¬ти та ін. За останнє століття японський народ зумів ство¬рити суспільні інститути і норми соціальної поведінки, покликані нейтралізувати дію несприятливих економіч¬них чинників. У зв'язку з обмеженістю сировинних ре¬сурсів нинішня економічна система Японії орієнтована передусім на виробництво послуг і знань на основі мік-роелектроніки, біотехнології і технології нових матеріа¬лів. Для такого виробництва потрібні висококваліфіко¬вані робітники, підготовці яких тут приділяють надзви¬чайно велику увагу. Закінчивши обов'язкове дев'ятирічне навчання, 90% учнів продовжують учитися у трирічній середній школі, після чого 40% випускників поступа¬ють до університетів. Отже, типові працівники японсь¬ких компаній є досить однорідною групою з високим рів¬нем кваліфікації.

Наступною передумовою стали особливості загально¬національного механізму регулювання економіки. В Япо¬нії неможливе превалювання приватного бізнесу чи дер¬жави у відносинах взаємного регулювання: держава і при¬ватний бізнес - партнери, які послідовно виконують свої функції. Роль держави в розвитку економіки Японії на¬стільки велика, що у вжиток увійшло поняття «^арап ІпсогрогаіесІ», яке відображає погляд на японську еко¬номіку як на єдину виробничу корпорацію, очолювану державою.

Специфічними особливостями механізму державного регулювання економіки в Японії є:

- відносно невелика (порівняно з розвинутими краї¬нами Заходу) частка державного сектору в економіці;

- розвинута система державного програмування еконо¬міки, яка охоплює довготермінове прогнозування, серед-ньотермінове планування соціально-економічного розвит¬ку країни та річне планування державного бюджету;

- наявність різноманітних важелів фінансового й ад¬міністративного впливу;

- розвинута структура впливових дорадчих органів з питань економіки, в яких співпрацюють представники дер¬жавних структур, приватного бізнесу та науки.

Державне регулювання економіки здійснюється в трьох напрямах:

1) визначення державою пріоритетних галузей проми¬словості, надання їм пільг і прямої фінансової підтримки;

2) створення сприятливих умов для розвитку національ¬ної економіки;

••<•-• ~ 3) розвиток і підтримка організаційних структур і від¬носин, які сприяють підвищенню ефективності виробниц¬тва та конкурентоспроможності японських товарів.

Ефективним є механізм поєднання загальнонаціона¬льних інтересів та інтересів приватного бізнесу на макро-економічному рівні.Організація управління в японських фірмах суттєво від¬різняється від американської та європейської моделей. Від¬мінності стосуються організаційної побудови фірм, визна¬чення стратегічних напрямів управлінської діяльності, ви¬рішення кадрових питань, уваги до якості продукції, системи соціальних відносин на виробництві та в управлінні.