Особливості менеджменту в економічно розвинутих країнах

Бригадна праця, як і горизонтальні структури на під¬приємстві, є організаційною основою мотивації робітни¬ків, що забезпечується передусім гнучким матеріальним стимулюванням особистих здібностей і досягнень у праці й передбачає, крім зарплати, різні доплати і премії (за оволодіння новими професіями, раціоналізаторські про¬позиції і т. п.). До них слід приплюсувати доходи від уча¬сті в прибутках і в акціонерному капіталі компанії, що сприяють взаємозв'язку доходів працівників і цінностей, які вони створюють. Основне положення нової філософії управління - мотивування працівників залученням їх до управлінської діяльності, що радикально вирішує проблему відчуження. Внаслідок децентралізації рішень робітників і службовців залучають до обговорення проблем удоскона¬лення виробництва, розширюють сферу і зміст їхньої уча¬сті в управлінні. Децентралізація стає головним чинником добровільного й активного співробітництва персоналу і ад¬міністрації щодо спільного досягнення життєво важли¬вих цілей підприємства.

У практиці американського менеджменту набули по¬ширення «супербригади» - бригади робітників, керівни¬ків низового рівня, наділені повноваженнями щодо участі в управлінні компаніями. Вони мають право приймати оперативні рішення, замовляти матеріали, набирати праців¬ників, брати участь у стратегічному плануванні. Такі брига¬ди, будучи ефективною формою участі робітників в управ¬лінні виробництвом, примушують менеджерів ділитися вла¬дою. Розвиток автономних форм виробничої діяльності на засадах самоврядування зумовив виникнення внутріфірмо-вого підприємництва, особливо в інноваційній діяльності. Його суть - імітація ринкових відносин між структурни¬ми підрозділами.

Усе це дає змогу сформувати на підприємствах відно¬сини, за яких наймач (менеджер) і наймані працівники є партнерами. Людина, яка поділяє цілі й цінності своєї фірми, здатна сама знаходити шляхи їх вирішення і кон¬тролювати себе.

В американському менеджменті тривалий час пропа¬гувалися матеріальний успіх, рішучість, схильність до ри¬зику, індивідуалізм. Ідеалом корпоративного розвитку був одинокий, сильний, винахідливий герой, наприклад під¬приємець Генрі Форд (1863-1947). Основа цього - особли¬вість американського національного характеру - «роман¬тичний практицизм». Людина самостійно обирає конк¬ретну практичну мету (наприклад, досягти досконалості в менеджерській діяльності), негайно приступає до спра¬ви, не заспокоюючись доти, доки не досягне поставленого завдання. В оцінці особистих якостей людини, її цілей і досягнень переважає індивідуалізм. Неможливо зійти на вершину корпоративного світу, не маючи здорового глуз¬ду і чітких, несхибних суджень про все на світі.

Такий образ американського менеджера є типовим і нині. Однак переосмислюються цінності, засоби і форми впливу на працівників, пов'язані з технологічними, ор¬ганізаційними, економічними і соціальними змінами, зумов¬леними науково-технічним прогресом у виробництві, а лі¬дерство набуває нових рис - ґрунтується на особистому прикладі керівника, відмові від адміністрування, перехо¬ді до «м'якого» стилю керівництва, спрямованого на ство¬рення «управлінської автономії» окремих структурних оди¬ниць і «природну дифузію», поширення нових методів управління.

У сучасному американському менеджменті велику ува¬гу приділяють культурі та розвитку організації. Кожна со¬лідна фірма має свій особливий «дух», загальну атмосфе¬ру, яка визначає етичні принципи, стиль відносин, девізи праці.

Нинішній американський менеджмент позначається якісним переходом від стратегічного планування до стра¬тегічного менеджменту. Стратегічний план тепер розгля¬дають як перепону на шляху стратегічного мислення, оскі¬льки він робить організацію «заручницею» прийнятих нагорі рішень, позбавляє її інтелектуальної свободи, не¬обхідної для розвитку власної ініціативи. Стратегічне пла¬нування сприяє посиленню позицій бухгалтерів, тобто лю¬дей, які порівнюють результати з поставленими цілями. Стратегічний менеджмент слугує виконавцям, тобто тим, хто виявляє ініціативу не тільки на етапі розумової робо¬ти, а й на етапі практичних дій.

Складовими стратегічного менеджменту є:

- визначення корпоративної місії;

- конкретизація бачення корпорації і постановка цілей;

- формулювання і реалізація стратегії, спрямованої на їх досягнення.В умовах суперконкуренції, швидкого економічного і технологічного розвитку вирішального значення для іс¬нування великих фірм СІЛА набули правильне визначен¬ня головних орієнтирів і напрямів змін у господарській і науково-технічній політиці, вибір стратегії та відповідна кон¬центрація ресурсів, удосконалення внутріфірмової системи організації й управління шляхом автономізації виробни¬чих підрозділів, розвиток колективних засад управління, підвищення ролі людського чинника, застосування систе¬ми відносин, побудованих на відносинах лідерства, а не жорсткого адміністративного управління.