Особливості менеджменту в економічно розвинутих країнах

Особливості менеджменту в економічно розвинутих країнах

Менеджмент як діяльність зародився у Сполучених Штатах Америки в останній чверті XIX ст. На той час це була єдина країна, де підприємницька діяльність людини не залежала від її походження, національності, стану чи віросповідання. Мільйони емігрантів із Європи створили величезний ринок робочої сили, на якому працелюбна лю¬дина могла досягти значного успіху. Уряд СІЛА матеріаль¬но підтримував одержання освіти, що сприяло збільшенню кількості людей, інтелектуально здатних працювати на різ¬них ділянках у бізнесі, включаючи управління. Виявило¬ся, що кращих результатів досягали ті, хто генерував нові ідеї, в тому числі у сфері управління організаціями. Вони і сформували практичні засади менеджменту. Дещо пізніше аналогічні процеси почалися в країнах Європи.

Формування світової практики менеджменту відбува¬лося передусім під впливом практики управління корпо¬раціями США. Це було наслідком того, що менеджмент зародився саме тут, не менш відчутно позначилося і про¬відне економічне становище США в сучасному світі. Нині у більшості країн світу відбувається процес творчого осмис¬лення та адаптації американського менеджменту до на¬ціональних особливостей, на цій основі виникають регіо¬нально-національні моделі менеджменту.

Північноамериканська модель менеджменту

Розвиток американського менеджменту свідчить про зна¬чні якісні зміни методів, форм і засобів організації спіль¬ної праці людей і впливу на них. їх ілюструє запропонова-

на групою консультативної фірми «Мак-Кінзі» модель «78» (рис. 1.8). Будь-яка американська компанія протягом XX ст. змінювала власну організацію й управління в наведеній послідовності.

Організаційні структури управління фірмами більш ніж за 100 років існування пережили відчутні модифікації. Перша відбулася у 20-ті роки XX ст. внаслідок відокрем¬лення управління від власності на капітал, що знаменува¬ло революційні зміни в практиці управління виробничо-господарською діяльністю.

Наступна модифікація була пов'язана з формуванням організацій командно-контрольного типу із сконцентро¬ваним у верхньому ешелоні фірми централізованим штаб¬ним управлінським апаратом.

Основою організаційної структури американської кор¬порації в 50-70-ті роки XX ст. стало децентралізоване управління виробничим процесом, за якого на верхньому рівні керівництва вирішували проблеми загальної політи¬ки (маркетингової, фінансової, технічної і т. п.), вибору стратегії управління, формулювали принципи кадрової по¬літики фірми і т. п., на нижньому функціонували віднос¬но самостійні виробничі підрозділи, їхніми завданнями була реалізація політики, розробленої вищим ешелоном

керівництва, підвищення ефективності своєї діяльності, в тому числі шляхом власних науково-дослідних і дослід¬но-конструкторських розробок (НДДКР) і т. п.

У 80-ті роки XX ст. виявилися недоліки традиційних лінійно-функціональних організаційних структур. Найго-стрішими були проблеми розподілу повноважень і відпо¬відальності в науково-технічній і дослідницькій роботі. Використання розробок центральних науково-дослідних служб нерідко спричиняло значну перебудову виробництва у структурних підрозділах, тоді як розробки децентралі¬зованих підрозділів НДДКР впроваджували без суттєвої шкоди для реалізації поточних виробничо-збутових про¬грам. Крім того, інтенсивна інноваційна діяльність супе¬речила орієнтації на оперативні економічні показники, що зумовило негативну реакцію багатьох менеджерів, які відповідали за поточне виробництво. Це спонукало кор¬порації до пошуку ефективніших організаційних струк¬тур - гнучких, цілеспрямованих, різноманітних.

Тому корпорації США наприкінці 80-х років XX ст. з метою вдосконалення організаційних структур управлін¬ня почали перехід від командно-контрольної організації до децентралізованого управління шляхом організації са¬моврядних управлінських підрозділів на виробництві, що передусім було зумовлено динамічністю американського ринку, який вимагав високої диверсифікації виробницт¬ва. Це позначилося на структурі управління компаній: були створені спеціалізовані виробничі підрозділи чи їх групи із різних видів продукції і сфер діяльності. Запро¬вадження так званих «плоских структур» зумовлювало скорочення або ліквідацію окремих підрозділів функціо¬нальних служб при штаб-квартирах корпорацій. Відпові¬дні функції передавали низовим ланкам, що сприяло розширенню їх участі у визначенні політики корпора¬цій. Змінювалися не просто структури управління, а си¬стема управління корпораціями. Більшість великих ком¬паній США перейшла до мультидивізіональних (лат. пшіііит - багато) структур - складних, горизонталь¬но розгорнутих структур управління, елементами яких є спеціалізовані у межах корпорації за окремими продук¬тами виробничі структурні підрозділи з автономним управ¬лінням.