Особливості менеджменту в економічно розвинутих країнах

Західноєвропейська модель менеджменту

Практика сучасного управління в країнах Західної Єв¬ропи значною мірою формувалася під впливом американ¬ського менеджменту. Однак сучасний західноєвропейсь¬кий менеджмент має певні особливості, зумовлені реалія¬ми нинішньої економічної ситуації в цих країнах. До них належать:

- перехід від диктату продавця до диктату споживача;

- усунення міждержавних перепон для руху товарів і грошей;

- проникнення на ринки європейських країн товарів компаній США і Японії.

За цих умов успішна виробнича діяльність можлива тільки за ефективного менеджменту. Суто технічні про¬блеми поступаються проблемам комерціоналізації товарів, освоєння фінансових потоків, ефективного використання людських ресурсів. Це спричинило трансформацію вироб¬ничих фірм у соціально-економічні осередки, які праг¬нуть найефективніше використовувати власні ресурси, вра¬ховуючи інтереси власника, персоналу, клієнтів.

У нинішній практиці європейського менеджменту важ¬ливе значення має вдосконалення організаційних струк¬тур управління. До 50-х років XX ст. в управлінні фірма¬ми переважали традиційні лінійно-функціональні струк¬тури. З початку 60-х років розпочалося запровадження дивізіональних, а пізніше - мультидивізіональних струк¬тур управління, тобто відбувся перехід від виробництва і управління, спеціалізованого за групами споріднених то¬варів, до глибокої спеціалізації виробництва і управління за окремими товарами.

Хоч принципи дивізіональної структури управління були запозичені з американського менеджменту, органі¬заційна побудова європейських компаній дещо інакша, суттєві відмінності спостерігаються й у стилі організацій¬ної поведінки. У ФРН, наприклад, особливу роль відігра¬ють колегіальна управлінська відповідальність і система оплати праці. Керівник відділу підзвітний не генерально¬му керівнику, як у фірмах США, а комітету керівників, у складі якого від 3 до 15 осіб. Ця система діє ефективно, оскільки до комітету належать різні функціональні керів¬ники, які не допускають перекосів на користь певних функцій. Якщо американські фірми, орієнтуючись на ін¬дивідуальність і відповідальність, пов'язують оплату пра¬ці керівництва підрозділу з результатами його роботи, то в німецьких та французьких фірмах такої залежності нема. Це зумовлено побоюванням щодо її негативного впливу на психологічний клімат в організації.

Мультидивізіональним структурам західноєвропейсь¬ких фірм, на відміну від американських, властивий ви¬щий ступінь самостійності відділень. З переходом на децен¬тралізовану форму управління вони координують діяль¬ність дочірніх компаній, мають оперативно-господарську, фінансову та юридичну самостійність. Дочірні компанії є не тільки центрами прибутку, а й центрами відповідаль¬ності, оскільки самостійно розробляють стратегічні напря¬ми виробничої діяльності в межах закріпленої за ними товарної номенклатури, проводять наукові дослідження і розроблення, виявляють можливих споживачів продук¬ції, здійснюють її виробництво і збут, забезпечують необ¬хідні капітальні вкладення у модернізацію виробництва, організовують матеріально-технічне постачання своїх під¬приємств. Як центри прибутку, вони несуть повну відпо¬відальність за норму прибутку, ведуть самостійні балан¬си, мають окремі рахунки прибутків і збитків, які скла¬дають за єдиною формою і включають до зведеного балансу фірми.

Дивізіональна структура орієнтована на сучасну кон¬цепцію європейського менеджменту, основою якого є ро¬бота з людьми. Втілення в життя принципу добрих люд¬ських взаємин вимагає розподілу обов'язків, визначення змісту конкретних робіт, окреслення функцій, сфер від¬повідальності і т. д. Організаційні структури вибудову¬ють з розрахунком на мінімізацію кількості рівнів ієрар¬хії, забезпечення особистих контактів і вільного, двосто¬роннього обміну думками між представниками різних

щаблів службової ієрархії; максимальну горизонтальну ін¬теграцію і взаємне збагачення змісту всіх однорівневих функцій, обов'язків і робіт та ефективне керівництво всі¬єю організацією, координацію всіх її функцій і напрямів діяльності.Орієнтована на людський ресурс виробництва і управ¬ління і матрична структура, її створюють із фахівців функ¬ціональних управлінських підрозділів організації для на¬лагодження випуску певного продукту або розроблення й реалізації певного проекту. Ці фахівці одночасно підпо¬рядковуються своєму функціональному керівнику і керів¬нику продукту (проекту). Після виконання завдання від¬повідну матричну структуру ліквідовують. Для європей¬ського менеджменту типовою є концентрація зусиль на роботі з персоналом фірми. Нині вартість підприємства все частіше визначається за допомогою правила «5М»: «Меп» (люди), «Мопеу» (гроші), «Маспіпез» (обладнан¬ня), «Маїегіаіз» (сировина), «Магісеі;» (ринок), що дово¬дить винятковість людського фактора порівняно з інши¬ми факторами виробництва.