Особливості менеджменту в економічно розвинутих країнах

В американських фірмах із персоналом працюють спе¬ціалізовані кадрові служби. Лінійні менеджери зобов'яза¬ні чітко дотримуватися їх рекомендацій. У європейському менеджменті відповідальність за людську складову вироб¬ництва і управління розподіляють між кадровими служба¬ми та лінійними і функціональними менеджерами всіх рі¬внів. Це зумовлює відносини патерналізму (лат. раіег - батько), за яких менеджер не тільки організовує спільну працю підлеглих, а й виступає вищим авторитетом у ви¬рішенні особистих проблем працівника.

У зв'язку зі зростанням значення людського фактора підвищилася роль кадрової служби в загальному організ¬мі європейських підприємств, на яку покладається вирі¬шення таких завдань:

- управління людьми (набір, прийом, перепідготов¬ка, звільнення і т. п.);

- управління умовами праці (оплата праці, дисциплі¬на, інформація, захист, гігієна і безпека);

- соціальне управління (стосунки всередині і поза ме¬жами колективу);

- документаційне кадрове обслуговування потреб пра¬цівника і адміністрації;

- управління службами забезпечення (охорона, транс¬порт, санітарно-медична і ремонтна служби, служба соці¬ального житла і т. п.);

- управління програмами (оплати праці, службового просування, підвищення кваліфікації і т. п.).

Посилення ролі кадрових служб у європейському ме¬неджменті засвідчує високий службовий статус керуючих людськими ресурсами. На багатьох підприємствах Німеч¬чини, Іспанії, Франції, Великобританії та Італії вони вхо¬дять до комітетів управління.

Між європейським і американським менеджментом іс¬нують певні відмінності в методах і способах організації використання людських ресурсів виробництва й управ¬ління. Суттєвою особливістю західноєвропейського мене¬джменту є колективна робота команди на чолі з лідером (менеджером). Якщо в американському менеджменті зав¬дання лідера полягають у генерації ідей та організації про¬цесу їх реалізації, то в європейському - в умінні активізу¬вати творчу активність співробітників. Під час одного із соціологічних опитувань у Франції серед професійно-ділових якостей менеджера найголовнішою було визнано «дар Бо¬жий», тобто наявність вроджених здібностей до керівницт¬ва і «неординарність», яку можна трактувати як здатність бачити проблеми і вирішувати їх нестандартним шляхом.

Американський менеджмент в основному концентру¬ється на проблемах управління виробництвом •- створен¬ні та забезпеченні ефективного функціонування операцій¬них систем. Йому властива значна відстань між вищим ешелоном керівництва, яке визначає концептуальні осно¬ви діяльності корпорації, і менеджерами середнього та ни¬зового рівнів, які втілюють ці ідеї в життя. Це зумовлено передусім крупномасштабністю американських фірм. Єв¬ропейський менеджмент функції менеджера розглядає ширше, охоплюючи, поряд з управлінням операційною системою підприємства, організацію обліку, фінансів, мар¬кетингу, матеріально-технічного забезпечення тощо. Масш¬таби європейських фірм значно менші порівняно з амери¬канськими, внаслідок чого діяльність пересічного євро¬пейського менеджера є універсальнішою.

Оригінальна модель менеджменту, що ґрунтується на активізації людського фактора, яка одержала назву «уп¬равління за результатами», сформувалася у Фінляндії. Сутністю її є реалізація системи кінцевих цілей діяльності організації, їх визначає вище керівництво спільно з вико¬навською ланкою менеджерів та робітниками. Після цьо¬го аналізують способи їх досягнення, а шляхи і методи в межах цих способів виконавці обирають самостійно. Тому фінська модель менеджменту є унікальною в кожній кон-кретній організації як щодо визначення результатів, так і шляхів їх досягнення. Для правильного вибору очікува¬них результатів здійснюють їх кількісне та якісне оціню¬вання. Після цього розробляють прогноз на 10-15 років і відповідно до наявних можливостей визначають цілі на З-5 років. Результатом є вибір стратегії, тобто метолів підвищення конкурентоспроможності й основних шляхів до¬сягнення цілей. Щорічно на основі ситуаційного аналізу складають план, у якому визначають ключові результати і цілі, а також способи їх оцінювання. На основі визначе¬них цілей затверджують тимчасовий бюджет, в якому фік¬сують потребу в машинах і обладнанні, трудових ресур¬сах і інвестиціях. Розробляють також графіки роботи структурних підрозділів і окремих виконавців. У процесі виконання програми здійснюють проміжний контроль ре¬зультатів, а також передбачених планом заходів і графі¬ків робіт. Ступінь досягнення кожного ключового резуль¬тату оцінюють двічі на рік як у робочих виробничих гру¬пах, так і на рівні вищого керівництва фірми. Нерідко для цього залучають зовнішніх консультантів. Цю систе¬му управління широко застосовують і в інших європейсь¬ких країнах.