Динаміка норм банківських резервів в Україні

(MS)

рис.1.2. Грошова маса та грошова пропозиція

У верхній частині рисунка показано грошову базу, а в нижній — грошову пропозицію. Обидві величини пов'язані між собою через грошовий мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор (мм) — це відношення грошової про-позиції до грошової бази:

мм = МS/МВ = С + D / C + R; [1,38-39]

Отже, пропозиція грошей залежить від величини грошової бази і грошового мультиплікатора.Політика обов'язкових резервних вимог використовується цент-ральними банками як засіб антициклічної або антиінфляційної по¬літики. Резервні вимоги, звичайно, насамперед пов'язані з показни¬ками грошової маси, і їхня взаємодія з іншими макроекономічними показниками відбувається через трансмісійний механізм впливу змін грошової пропозиції на реальний сектор економіки — на ринок інвестицій, рівень цін тощо. Враховуючи такі властивості резервних вимог, центральний банк із метою стимулювання, наприклад, інвес¬тиційної активності проводить політику, спрямовану на зниження норм резервних вимог, а тимчасове збільшення норми обов'язково¬го резервування за певних умов спричинює зниження інфляційного тиску, сприяє стабільності курсу національної валюти.

Резервні вимоги використовуються центральними банками як ін-струмент регулювання банківської ліквідності. Одним із показни¬ків, що характеризує ліквідність, є залишки коштів (резервів) на ра¬хунках комерційних банків у центральному банку. Регулюючи стан банківських рахунків, центральний банк своїми діями намагається підтримувати оптимальну суму коштів на цих рахунках. Він вилучає надлишкові або надає додаткові резерви, використовуючи різні за¬соби монетарної політики. Так, підвищення центральним банком норми резервування призводить до скорочення надлишкових резер¬вів у розпорядженні банків, тобто до скорочення їхньої вільної лік¬відності, а зниження — навпаки, збільшує вільну ліквідність, роз¬ширює можливості банків щодо проведення активних операцій.

Політика резервних вимог може мати стимулювальну спрямова¬ність. Маневруючи окремими елементами механізму обов'язкового резервування, центральний банк може стимулювати розвиток окре¬мих видів банків (малі та середні банки, банки, що надають довго¬строкові кредити), операцій (залучення строкових депозитів), фіна¬нсових інструментів тощо.

Механізм використання резервних вимог характеризується цілою низкою параметрів. Розглянемо основні з них.:

1.Порядок визначення норми обов'язкових резервних вимог. У

деяких країнах верхня межа норми резервних вимог встановлюється

спеціальними законодавчими актами.

2.База, що використовується для обчислення обов'язкових резе¬рвів. Норма резервів може встановлюватись у певному процентному відношенні до банківських пасивів або активів, узагальнено або ви¬бірково, тобто до загальної суми пасивів чи активів або до окремих їхніх статей. Як правило, резервні вимоги орієнтуються на стан і зростання залучених коштів, тобто пасивів, і передусім депозитів небанківського сектора .

3. Банківські активи, які центральні банки дозволяють викорис¬товувати для задоволення резервних вимог.

4. Величина норми резервування та критерії її диференціації. Існують значні розбіжності у нормах резервування в різних країнах. Основний критерій диференціації — це вид депозитів, а са¬ме: термін (трансакційні чи строкові депозити), валюти (національ¬на чи іноземна), джерело (банківські депозити чи небанківських ус¬танов), власник депозиту (резидент чи нерезидент) тощо.

5. Розрахунковий період дотримання резервних вимог (як прави¬ло, від двох тижнів до одного місяця) і порядок регулювання резерв¬них вимог. Центральні банки звичайно вимагають додержання ре¬зервних вимог не щоденно, а в середньому за встановлений період.[1, 41-42]