Динаміка норм банківських резервів в Україні

У зв’язку з прийняттям Закону України “ Про Національний банк України” відповідно до статті 25 розроблено і введено в дію з 1 вересня 1999р. Положення про нормативи обов’язкового резервування коштів банківською системою України.

З лютого місяця були встановлені нормативи у розмірі 17%.

2000 рік став переломним в економіці та банківській системі України: облікова ставка НБУ знизилась з 50% у 1999р. до 30,6% у 2000р, стабілізувався курс гривні відносно долара. Проаналізувавши стан грошово-кредитної системи НБУ знизив норматив обов’язкового резервування до 15%.[16, 139]

2.2. Особливості політики НБУ щодо формування обов’язкових банківських резервів в Україні у 2001 – 2003рр.

Починаючи з 2001 р. Національний банк, враховуючи ситуацію у грошово-кредитній сфері, значно лібералізував механізм форму¬вання комерційними банками обов'язкових резервних вимог, а саме:

•норма мінімальних резервів застосовується диференційовано,

залежно від характеру і строку вкладу (див. додаток 1);

•збільшився звітний період резервування з 15-ти днів до одного

місяця;

•заходи впливу за порушення комерційними банками нормативу резервування стали більш поміркованими.[2, 126 ]

Правління НБУ, проаналізувавши макроекономічні процеси, ситуацію на грошово-кредитному ринку та можливі тенденції їх подальшого розвитку, а також зважаючи на потребу підвищення кредитної активності банківської системи , спрямування коштів у реальний сектор економіки, встановило з 10 грудня 2001 року норму формування комерційними банками обов’язкових резервів залежно від видів залучених коштів (див. додаток 1) [5, 38].

Знизивши з 1 березня 2002 р. (Постанова Правління НБУ від 11 лютого №57) норми резервування за короткосроковими депозитами фізичних осіб у національній валюті до 6%, а за довгостроковими депозитами у національній валюті до 2% (для фізичних осіб) та 4% (для юридичних осіб) (див. додаток 1), Національний банк України створив позитивні передумови для комерційних банків щодо залучення коштів у національній валюті, особливо строкових коштів заощаджень громадян. Це сприяло подальшій переорієнтації комерційних банків на залучення коштів у національній грошовій одиниці, а не в іноземній валюті (оскільки норми резервування депозитних операцій у іноземній валюті значно вищі), а також дозволило збільшити питому вагу строкових депозитів у структурі залучених банківських ресурсів, що є важливим фактором для грошово-кредитного регулювання економіки.[6, 46 ].

Правління НБУ, проаналізувавши ситуацію, що склалась у 1 кварталі 2002 року в економіці в цілому та на грошово-кредитному ринку зокрема, з урахуванням тенденцій їх розвитку в подальшому та з метою сприянню збільшення банками обсягів довгострокового кредитування шляхом залучення коштів на строкові депозити , прийняло постанову від 3 квітня 2002 року №127, якою передбачено з 10 квітня 2002 року встановити такі нормативи формування обов’язкових резервів :

- короткострокові кошти та депозити юридичних осіб :

•у національній валюті – 6%,

•в іноземній 12%;

- короткострокові кошти та депозити фізичних осіб :

•у національній валюті – 2%,