Образ України у творчостi Тараса Шевченка

Наприкiнцi послання Шевченко дає три накази: вчiться, пiзнайте правду i обнiмiть найменьшого брата, або, iншими словами: про-свiта, наука i братерство – це лiки на нашу тяжку нацiональну недугу.

Учiтесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матiр забуває,

Того бог карає,

Того дiти цураються,

В хату не пускають.

Чужi люди проганяють,

І немає злому

На всiй землi безконечнiй

Веселого дому./215/

Свiй центральний твiр з циклу «Трьох лiт» поет зi свiдомiстю тiєї вiдповiдальностi, що на неї можуть собi дозволити лише генiї й пророки, присвятив «i мертвим, i живим, i ненарожден-ним», утверджуючи тим iсторичну тяглiсть i безсмертя української нацiї на всi часи.

Шевченко, як нiхто, знав iсторiю своєї Ук-раїни, яка з могил, гiр i рiк промовляла до нього нечутною iншим мовою. Бачив вiн, що з його країною хоче зробити росiйське самодержавст-во, московський уряд.

Своє ставлення до росiйського самодер-жавства Шевченко висловив в мiстерiї «Вели-кий льох». Це найчiльнiший твiр 1845 року. Протягом часу публикацiї цiєї поеми супровод-жувалися фальшивими примiтками, комента-рями, в яких викривлено, фальсифiковано тлу-мачився її iдейний змiст. І все це тому, що по-ема «Великий льох» має виразно антимосковсь-ке полiтичне спрямування й перейнята глибо-ким болем поета за втратою української дер-жавностi. Причина того – Переяславська угода, колонiальна полiтика росiйських царiв та зрада нацiональних iнтересiв частиною правлячої елiти.

Як у «Снi» дає нам Шевченко поетичний образ своєї поїздки з України в Петербург, так «Великий льох» є наслiдком того перебування поета вiч-на-вiч з українською старовиною, то-го оглядання i малювання руїн i могил, того до-тику його теплої руки до зимної, трухлої домо-вини, у якiй похована наша минувшiсть.

Шевченко здавна прислухався до голосу могил i руїн. І в мiстерiї «Великий льох» промо-вив до нас образами й враженнями, якi вони йому навiяли.

В селi Суботовi, колишньому хуторi Богдана Хмельницького, є два пiдземелля, так званi Бо-гдановi льохи—великий i малий. Народ опо-вiдає, що там схороненi скарби великого геть-мана i що тодi, як москаль розкопає льох, ста-неться на Українi щось незвичайне.

Отож, москалi збираються розкопувати Бо-гдановi льохи. Знають це три душi, якi сiдають на похиленому хрестi Суботiвської церкви i до-жидаються, бо так сказав Петровi Бог, що як москаль розкопає Великий льох, тодi їх в небо повпускають.