Максим Рильський Героїчний епос українського народу

Визволь, господи, всіх бідних невольників

З тяжкої неволі турецької,

З каторги басурманської,

На тихі води.

На ясні зорі,

У край веселий,

У мир хрещений,

В городи християнські!

Побіжно відзначимо, що «каторга басурманська», «мир хрещений», «городи християнські» — тут категорії не стільки релігійні, скільки національні.

Такий плач, сповнений любові до рідного краю і нудьги по ньому, міг вирватися з грудей людини, яка сама зазнала всю гіркоту і тягар турецької неволі.

Заслуговує на увагу думка, що невільницькі думи-плачі були засобом агітації за визволення невільників.

Повертаючись до питання про ліричний елемент у думах, висловимо припущення, що, може, не слід вважати ліризм ви¬нятковою особливістю дум, хоч у них він і виступає незрівнян¬но сильніше, ніж в епічних творах інших народів. Нам здається, наприклад, що велика кількість зменшувальних і пестливих іменників у билинах свідчить про особисте, ліричне ставлення їх авторів до зображуваних ними осіб і події.

Дуже сильні в деяких українських думах, як і в деяких ро¬сійських билинах, риси гумору й сатири. Особливо це стосуєть¬ся думи про козака Голоту, дум періоду національно-визвольного руху XVII ст. і думи про Хвеська-Ганжу Андибе-ра. Ось, наприклад, опис убрання Андибера, який переодягся бідарем, «нетягою», що багато в чому збігається з описом убрання козака Голоти:

На козаку, бідному нетязі,

Три сіром'язі,

Опанча рогозовая,

Поясина хмельовая.

На козаку, бідному нетязі, сап'янці,

Видно п'яти й пальці,

Де ступить — босої ноги слід пише.

Ще один момент з тої ж таки думи: Хвесько-Ганжа Анди-бер, до якого, коли він був бідно одягнений, зневажливо стави¬лись багатії — «дуки-срібляники», які наказували шинкарці виштовхати й потилицю обідранця, одягся в свою розкішну ге¬тьманську одежу — «шати».

Тоді стали його (багатії— М. Р.) вітати меду шклянкою І горілки чаркою.