Відповіді до екзамену з Всесвітньої історії
На відміну від царя шумерського, вавілонського чи ассірійського, єгипетський фараон вважався не представником богів, а самим богом ( за життя Гором, після смерті – Озірісом.): через фараона стверджується на землі божественний порядок, у ньому одному зосереджуються сили, що підтримують економічне, суспільне й політичне життя держави… Він підтримує маат ( світопорядок) і робить безпечним життя підданих, примушуючи втікати варварів й стверджуючи свою владу у всій долині Нілу. Він один має надприродну силу, яка незмінно приносить йому перемогу на полі бою і робить його мудрим у політиці… Втаємничений в усі таємниці і наділений
Високою культурою фараон з допомогою мистецтва й релігійних обрядів підтримує життя богів.
11. Виникнення перших міст держав на території Месопотамії.
В першій половині ІІІ тис. до н. е. міста виникали шляхом злиття кількох сільських общин. Своїм зовнішнім виглядом, а нерідко і характером господарського життя та адміністративного управління вони майже не відрізнялись від сільських поселень. Здебільшого місто займало територію 2- 4 кв. км , у ньому мешкало кілька десятків тисяч городян. У центрі міста височів оточений мурами храм, там же стояв царський палац, до якого примикали державні господарські будівлі. Решту міської території займали будинки городян, розташовані в притул один до одного чи вперемішку з храмами та каплицями дрібних божків. Міські вулиці були завширшки всього 1,5 – 3 метри. Місто як правило стояло на березі річки чи каналу і мало гавань для причалювання невеличких купецьких суден. Перші держави з’явилися у Південній Месопотамії в середині ІІІ тис. до н. е. Які мали полісний устрій, тобто співіснували незалежно одне від одного і лише інколи на базі спільних господарських інтересів (наприклад, з метою будівництва і використання іригаційних систем) могли об’єднатись. Очолював місто – державу володар, якого називали енсі (« пан, що кладе наріжний камінь») або лугаль (« велика людина», «господар»), влада якого з часом стала легітимною, тобто передавалась від батька до сина.
Опорою лугалів були військові дружини, які попервах набиралися із добровольців для здійснення військових походів, а згодом стали постійними. Також до лугалевих помічників відносився дедалі розростаючий чиновницькій апарат, верхні ешелони якого майже поголовно складалися з царської родини. Впливовою силою в найдавніших державах Шумеру і Акаду ,було жрецтво, могутність якого забезпечувалась економічним процвітанням храмів. Верховним жрецем столичного культу був лугаль, який особисто справляв криваві жертвоприношення богам під час війни влаштовував масовий забій полонених.
Міста – держави часто конфліктували між собою, причинами суперечок здебільше були територіальні домагання.
Щодо економічного розвитку, то його основу складало іригаційне землеробство. Вирощували ячмінь, пшеницю двозернянку, просо, ряд городніх культур( боби, горох, гірчицю тощо), а на підвищеннях куди не сягала паводкова вода, закладали фінікові плантації. Фінікову пальму називали «деревом життя», бо з неї вироблялось близько 360 видів різноманітної продукції. Основною технічною культурою був кунжут, з якого виготовляли олію для натирання та культового ритуалу. Важливу господарську роль відігравало і скотарство. Шумери та Акадці розводили кіз, овець, крупну рогату худобу, бики та осли слугували тягловою силою. Розвивали шумери та аккадці також птахівництво.
Здавна розвивались в Південній Месопотамії ремесла, особливо будівельна справа, гончарство, чинбарство, пивоваріння, виробництво парфумів, та ін. Убогість сировинної бази змушувала населення виготовляти знаряддя праці навіть інструменти, із глини. Глина та очерет служили також основним будівельним матеріалом.
В жодному стародавньому місті археологи не виявили слідів ринку, тому можна припустити, що торгівля в країні існувала в формі простого обміну. Основною соціальною одиницею була - община. Общинна організація виявилася дуже міцною, адже без неї, без притаманної її традиції взаємодопомоги, вижити в суворих природно – кліматичних умовах надзвичайно важко. В месопотамських общинах не існувало ні майнової, ні соціальної рівності. Формувалася і міцніла общинна верхівка, з якої рекрутувалося жрецтво та чиновництво. Незначна частина общинників, навпаки, бідніла, виходила із общини і влаштовувалась на роботу в царсько – храмове господарство за наділ чи пайок.З’явилося в шумеро – аккадському суспільстві й рабство, що правда воно носили патріархальний характер ( раб сприймався не як чужинець, а як член общини). Основним джерелом рабства попервах були війни, згодом з’явилися інші джерела – боргова кабала, само продаж і продаж членів сім’ї, спадкове рабство, обернення в рабство за вироком суду, тощо. Рабський труд використовувався на іригаційних роботах, у ремеслі.
Отож, суспільство в Месопотамії Ранньодинастичної доби склалося з трьох класів: соціальної верхівки, яка могла використовувати чужу працю, середніх прошарків, які залишалися вільними і використовували свою працю, та суспільних низів, які не мали власності на засоби виробництва й визискувалися державою або приватними власниками.