Відповіді до екзамену з Всесвітньої історії

Найдавніші писемні пам’ятки Єгипту «заговорили» лише в 20 роках XIX ст. Англійському вченому –енциклопедисту Томасу Юнгу вдалося дешифрувати декілька ієрогліфічних знаків, проте далі цього він не пішов. Ключ до дешифрування єгипетських ієрогліфів вдалось найти геніальному французькому вченому Ж.Ф. Шампальону (1790 – 1832) . В 16 років він написав фундаментальну працю « Єгипет за фраонів», за яку його обрали академіком. У 1808 Шампальон почав працювати над дешифровкою Розетського напису на чорній базальтовій плиті, знайденого у 1799р на березі Розетського рукава ,одним із учасників африканської експедиції Наполеона. Напис був двомовний , виконаний трьома стилями письма: старогрецькою і двома староєгипетськими (демотикою та ієрогліфікою). Вчений переконався що в єгипетській ієрогліфіці є фонеми. Озброївшись цією концепцією і спираючись на спосіб написання в Розетському тексті імен єгипетського царя Птоломея та цариці Клеопатри, він 14 вересня 1822р прочитав в іншому ієрогліфічному написі імена фараоні Рамзеса ІІ і Тутмоса ІІІ. Отож ключ до дешифрування староєгипетського письма було знайдено і цей рік став роком народження нової науки – Єгиптології. Справу Шампільона продовжила плеяда інших талановитих учених. Вони глибше проникли в таємницю староєгипетського письма, виправили окремі лінгвістичні помилки Ж.Ф. Шампільона, переклали і

прокоментували майже всі відомі нині староєгипетські тексти.Староєгипетських текстів збереглося чимало, бо єгиптяни нерідко писали на «вічному» матеріалі: на стінах і колонах храмів і гробниць, на кам’яних плитах і саркофагах, на кістяних дощечках «палетках», печатках, амулетах тощо. Найцінніші з писемних джерел – списки фараонів, викарбувані в Карнаці, Абідосі, Саккара, вони містять не лише імена фараонів, а й роки їхнього царювання, що робить їх незамінними для складання хронології. Збереглося багато царських літописів ( «Палермський камін», «Анали ТутмосаІІІ» та ін.), автобіографій єгипетських вельмож та ін. джерел.

Про наукові знання розповідають словники задачники, медичні та астрономічні трактати , найдавніша у світі енциклопедія «Аменемопе». Релігійне - відображено у «Книзі мертвих», «Текстах пірамід», «Текстах саркофагів» тощо.

7. Археологічні відкриття у Єгипті: від античності до сучасності.

Археологічні дослідження території Єгипту розпочалося наприкінці XYIII ст. у зв’язку з воєнною експедицією Наполеона Бонапарта в Північну Африку. Але ще за довго до цього європейці знали письмові роботи античних авторів. Найбільш популярним є опис « батька історії» Геродота, який у 445р. до н. е. побував у цій країні. Він, зокрема, розповів про природно – кліматичні умови в долині Нілу, про культуру і побут стародавніх єгиптян, про окремі події єгипетської історії. Повідомлення про Стародавній Єгипет нам залишив Діодор Сіцілійський, який побудував свою розповідь на матеріалах, почерпнутих в інших авторів, завдяки чому до нас дійшло чимало фрагментів утрачених античних праць. « Батько географії» Страбон описав природні умови Єгипту, господарське життя єгиптян, а Пліній Старший – технологію виробництва папірусу. Цінний матеріал стосовно єгипетської релігії міститься у праці Плутарха Херонейського « Про Ізіду та Озіріса». Окремі повідомлення про Стародавній Єгипет є в працях Гекатея Абдерського, Павсанія, Фукідіда, Сократа, Платона, Аристотеля та ін. Особливо цінним в античній групі джерел є історичний доробок єгипетського жерця Мане фона, який жив у IV – IIIст. до н. е. – двотомна грецько мовна праця « Історія Єгипту». Манефон користувався фондами храмових архівів і бібліотек, тому його повідомлення про Єгипет достовірні. Ця робота зберігалась фрагментарно у працях інших античних авторів.

Що стосується Наполеонівської експедиції, то до її складу входила велика група вчених, які здійснили плідну пошукову та описову роботу в країні сфінксів та пірамід. Серед них був талановитий художник Віван Денон, який зробив кілька тисяч малюнків із зображенням староєгипетських історико – культурних пам’яток. Ці малюки лягли в основу великої 37 – томної праці «Опис Єгипту», яка викликала шалений інтерес в Європі. В Нільську долину потяглись науковці ( серед них був Ж.Ф. Шампальон, який розшифрував Розетський камінь) та шукачі скарбів.

Ос6новні археологічні відкриття в Є. було зроблено в другій половині XIX ст. Німецькій вчений К.Р. Лепсіус, який опублікував результати своїх надбань в праці « Пам’ятки з Єгипту та Ефіопії», тоді ж в Є. почав працювати видатний вчений самоучка О. Маріет, який першим почав розкопувати не окремі пам’ятки, а цілі архітектурні комплекси. Він розкопав поблизу Мемфіса гробниці доби Стародавнього царства, домігся відкриття в Каїрі в 1858 Єгиптологічного музею і став першим його директором. Наприкінці XIXст. були розкопані гробниці доби Середнього царства (2050 – 1750) в Абідосі (Фаюмський оазис), ці розкопки проводили: д’Морган, швейцарець Навіль, англієць Ф. Пітрі ( ще відкрив знамениті фаюмські портрети). На початку ХХ ст. німецькі археологи почали роз. Ахетотона ( територія сучасної Амарни), де виявили скульптурні портрети Ехнатона та його дружини Нефіртіті, проте найцінніша знахідка – близько 400 дипломатичних кореспонденцій XIV ст. до н.е. аркадською мовою. Цей архів називають Амаранським. В 1922 американцем Картером та англійцем лордом Карнарвона в Долині царів, поблизу гробниці Рамзеса IV, було відкрито потаємний вхід в гробницю Тутанхомона. ЇЇ назвали «відкриттям віку», тому що це єдина не пограбоване поховання, яке дійшло до наших днів. У50 – х роках арабські вченні розкопали понад 700 могильників доби раннього царства, знайшли сонячну барку фараона Хеопса – найдавніше у світі судно. У 60 – х роках ХХ ст. у зв’язку з будівництвом Асуанської греблі, до Північного Судану була направлена найбільша в історії міжнародна археологічна експедиція, з метою перемістили на нове місце понад 20 фортець, храмів і святилищ, у тому числі гігантський скельний храм Рамзеса ІІ в Абу – Сім белі.Лише впродовж 80 – 90р в Є. було виявлено: кілька гробниць високопоставлених чиновників, другу сонячну барку фараона Хеопса, нижній храм цього фараона, призначений для бальзамування тіла, 24 статуї на території Луксорського храму, некрополь будівельників пірамід у Гізі, найбільшу єгипетську скельну гробницю для 52 мумій синів Рамзеса ІІ. У 1986 - 1987 французькі та японські вчені обстежили піраміду Хеопса і виявили в її товщі заспану піском камеру невідомого призначення та тунель у напрямку Великого сфінкса.