Відповіді до екзамену з Всесвітньої історії
Кір ІІ заборонив своїм воїнам грабувати місто, дозволив переселеним народам повернутися на батьківщину, повернув месопотамським містам статуї їх богів. Кір ІІ формально зберіг Вавилонське царство. Вавилон увійшов до перської імперії на правах автономії. За Дарія І Вавилоні двічі повставали, щоб повернути собі незалежність, проте їхні зусилля виявилися марними. Щоб надалі Вавилоні були слухнянішими, Дарій І обклав Вавилон даниною - понад 30 тисяч срібла щорічно. Син Дарія І - Ксеркс взагалі ліквідував Вавилонське царство, землі пороздавав персам. У другій половині IV ст. до н. е. Вавилон завоював Олександр Македонській і зробив це місто своєю резиденцією, але невдовзі Олександр помер, а запекла боротьба за владу після його смерті принесла Вавилону чимало неприємностей. У 126 р до н. е. його остаточно зруйнували парфіняни.
15. Писемність древньої Месопотамії та її розшифрування.
Одним із основних культурних надбань населення стародавньої Месопотамії було створення системи письма, що її європейці назвали клинописом, а народи Сходу - цвяховим письмом.Письмо у своєму розвитку пройшло три послідовні стадії: піктограму, ідеограму та фонограму ( фонограма в Месопотамії - виклад на письмі звукових складів). Спершу клинописне письмо було дуже громіздким, налічувало близько 2000 знаків. Поступово вавилонці та ассирійці зменшили кількість знаків до 350 – 400. При цьому окремі клинописні ідеограми слугували детермінативами , тобто вказували як слід читати й розуміти сусідні знаки. В епоху Середньовавилонського царства клинопис став міжнародним дипломатичним письмом на Близькому сході, його використовували навіть єгипетські чиновники. Тому месопотамський клинопис іноді образно називають « латиницею Стародавнього Сходу». Проте з останньої третини ІІ тис. до н. е. клинопис почали витісняти стародавні алфавіти. Ассиріологи вважають, що клинописне письмо поступилося місцем алфавітному не стільки тому, що останнє простіше і зручніше, скільки у наслідок поширення на Близькому Сході арамейської мови.
На початку І тис. до н. е. у Месопотамії глиняні таблички змінюються дерев’яними, вкритими воском. Такі дерев’яні таблички потім зброшуровували в книги – ширми за допомогою шнурка. Користуватися такими «книгами» було зручніше, ніж важкими і крихкими глиняними табличками.
Старомесопотамські писемні джерела « заговорили» з істориками лише у XIX ст.. Ключ до дешифрування клинописного письма на початку XIX ст. винайшов вчитель німецького ліцею Георг Гротефенд . Йому вдалось прочитати короткий напис, зроблений на колоні царського палацу в Персеполі трьома мовами: староперсидською еламською і вавілонською. Зусиллями Георга гротенфенда було встановлено 9 знаків, але в його відкриття ніхто не повірив, навіть не надрукували його працю. Тому клинопис був остаточно дешифрований лише в середині XIX ст. норвежцем Д. Лассеном, французом Е. Бюрнуфом, та англійцем Г. Роулінсом. Ці вченні скористались сенсаційною знахідкою Г. Роулінса – Бехистунським написом, якого було викарбовано на прямовисній Бехистунській скелі в іранській долині за наказом царя Дарія І. Після, спеціально влаштованих, під наглядом комісії з Лондонської Академії наук, перекладів було визнано, що ассиріологам дійсно вдалося перекласти текст Тіглатпаласара І. Таким чином, 1857р вважають роком народження - ассиріології.
16. Історія археологічних відкриттів у Месопотамії.
Історія археологічних пошуків у долині Тигру і Євфрату – це справжня гостро сюжетна повість, сповнена пафосу блискучих відкриттів і гіркоти прикрих невдач.
Першим важливим археологічним відкриттям стало, виявлене французьким консулом Ботта у 1843 р. резиденції ассирійського царя Сарагона ІІ у Дур – Шарукіні, руїни якого Ботта помилково вважав останньою ассирійською столицею Ніневією.
На початку 40 –х років англійський офіцер Г. Лярд виявив під пагорбом Німруд руїни іншої ассирійської столиці – Кальху, де він розкопав кілька царських палаців, входи до яких стерегли десятки алебастрових монстрів – крилатих людиноподібних биків шеду. В 1849 р. Г.Леярд знайшов нарешті і руїни Ніневії, остання ассирійська столиця лежала під пагорбом Куюнджик. У Ніневії заповзятий англієць встиг розкопати палац царя Сінеххаріба. Невдовзі археолог Рассам, який замінив Г. Леярда на цих розкопках, відкрив світові руїни палацу Ашшурбонапала, стіни якого прикрашали барельєфи величезної історико – культурної цінності. Серед руїн царського палацу було виявлено велику бібліотеку, яка слугувала водночас і державним архівом. У ніневійській бібліотеці, яку спішно доправили в Лондон, налічувалось понад 25000 глиняних «книг» і документів. У продовж останньої чверті XIX, перших десятиліть XX ст. археологи відкрили світові шумерську цивілізацію. Так, у 1877 р французькі археологи, під керівництвом дипломата Е. д’Сарзека розкопали стародавній Лагаш. Найціннішою знахідкою в Лаваші був храмовий архів, який налічував понад 20000 клинописних табличок. У 80 – 90 р американські археологи відкрили руїни шумерського релігійного центру – Ніпура й серед них - величезний архів храму бога Енліля – Екура. У продовж 1899 – 1914 рр. німецькі археологи під керівництвом Р.Колдевея розкопували столицю Халдейського царства – Вавилон. Це найбільше місто стародавнього Близького Сходу лежало за 100 км від сьогоднішнього Багдада під чотирма пагорбами. У Вавилоні Кольдевей розкопав два царські палаци Навуходонасора ІІ, ворота богині Іштар, храм бога Мардука, залишки знаменитої вавилонської вежі, одне із семи чудес світу – висячі сади Семирамиди та ін.