Відповіді до екзамену з Всесвітньої історії

Новим етапом в археологічному вивченні Месопотамії стала плідна діяльність у 20 – 30 –х роках об’єднаної англо – американської керованої Л. Вуллі. Ця експедиція здійснила широкомасштабні розкопки. У стародавньому Урі було розкопано міські вулиці, багато господарськіх будівель, понад 1800 могильників, у тому числі 16 «царських», храм богині Нігаль та ін.У 30 – х роках французькі та голландські археологи відкрили руїни Ешнуни та Марі. Найцікавіші знахідки чекали їх у Марі, де було розкопано храм богині Іштар, царській палац, який налічував понад 260 помешкань, багато скульптурних пам’яток, яскраві фрески, виконані в шумеро – семітському стилі, великій царський архів, що налічував понад 25000 клинописних документів. Археологічні розкопки і вивчення накопиченого матеріалу тривають й до наших днів. Деякі міста наприклад Вавилон реставруються.

17. Ізраїльсько – іудейське царство. Основні політичні віхи.

Першу загально єврейську державу створив, як про це дізнаємося з біблії, ізраїльській володар Саул, якого помазав на царство верховний жрець і суддя Самуїл. Саул скликав на боротьбу з філістимлянами єврейське ополчення. Перед початком битви відбувся традиційний двобій на який1 філістимляни виставили озброєного до зубів велетня Голіафа, а євреї озброєного лише одною пращею юнака Давида. Спритний юнак спромігся влучити каменем Голіафу у голову. Від несподіванки велетень упав, а філістимляни приголомшені таким перебігом подій розбіглися у різні боки. Ця неординарна перемога над грізним ворогом згуртувала єврейські коліна. А невдовзі євреї визнали Саула своїм царем. Так виникло згідно з старозаповітною традицією Ізраїльсько – іудейське царство. Саул здобув кілька ханаанейських міст, відбив напад кочовиків, однак не впорався із власними підданими. Проти нього здійняв заколот переможець Голіафа Давид, який переметнувся на бік ворога. Невдовзі перший єврейській цар та троє його синів загинули в бою з філістимлянами, причому не без допомоги Давида. Давид узурпував царський трон, поширивши через сім років свою владу і на ізраїльські коліна.

У 995 р до н. е. Давид оволодів Єрусалимом і зробив його своєю столицею, приєднавши до нього гору Сіон. Відтоді це місце, яке ще називають містом Давида, залишається духовним центром всіх євреїв. Поступово Давид підкорив решту ханаанейськіх міст, а також поширив свою владу на заіорданські царства Едом, Моав та Аммон. Він створив царську гвардію із найманців, чиновницькій апарат, поділив країну на адміністративні округи, з великими труднощами переписав і оподаткував населення. Щоб згуртувати свій народ, встановити в державі мир, Давид поєднав із племінним єврейським культом Яхве місцеві ханаанейські культи, повернув до столиці викрадений в ізраїльських племен філістимлянами ковчег заповіту. За царювання Давида євреї монополізували посередницьку місію в торгівлі між Вавилоном та фінікійськими містами, Єгиптом і Малою Азією.

Після смерті Давида трон успадкував його молодший син Соломон, який у боротьбі за владу не зупинився перед убивством рідного брата. За царювання Соломона Ізраїльсько – Іудейське царство досягло вершин у своєму розвитку. Соломон спорудив навкруги Єрусалима, Хацора, Гезера та інших палестинських міст могутні мури побудував у столиці величний царський палац і невеликий, оздоблений ліванським кедром, храм богу Яхве, куди помістили ковчег заповіту. Таким чином Єрусалим став політичним і релігійним центром. Соломон подбав про зростання посередницької ролі євреїв у міжнародній торгівлі перетворивши Мегідо в торгового посередника між Єгиптом та Азією. Він побудував торговий флот, який раз на три роки відпливав у складі флотилії фінікійського царя Ахірама до аравійської країни Офір за золотом та екзотичними товарами. Соломон уклав вигідний союз із Єгиптом, одружившись з єгипетською принцесою й діставши за неї палестинське місто Гезер, передане йому від філістимлян його тестем – єгипетськім фараоном Шешонком. Таким чином нетількі зріс міжнародний авторитет Ізраїльсько – Іудейського царства, але і сама держава отримала вихід до Середземного моря. Соломон поділив землі Ізраїля на 12 округів, обов’язавши їх по черзі доправляти до царського двору потрібну кількість продуктів, своїх одноплемінників – іудеїв він звільнив від цього податку. В результаті непродуманої податкової політики, дискримінаційної що до ізраїльтян відбулося повстання. Слоломон придушив повстання, а ватажок повсталих Єровоам врятувався втікши до Єгипту.

Після смерті Соломона непродумана внутрішня політика його сина Ровоама, призвела до нового повстання під проводом Єровоама, однак на цей раз ізраільсько – Іудейське царство розпалося на дві окремі держави. Ізраїльтяни у 925 р до н. е. обрали своїм царем Єровоама. В обох єврейських державах збереглись закладені Давидом і Соломоном форми політичного управління, однак в Іудеї політична обстановка була порівняно стабільною, а в Ізраїлі навпаки характеризувалася хаотичністю.

18. Фінікійські міста Тір, Сідон, Бібл.

Фінікія була приморською країною, що її відмежовував зі сходу невисокий гірський хребет Ліван, похилі схили якого в бік моря вкривала вічнозелена середземноморська рослинність. Гірські схили фінікійці обжили майже до самих вершин. Фінікійське населення спочатку називало себе за назвою міст, в яких проживало ( Сідонці, Біблці тощо) згодом вони взяли самоназву ханаанейці.У ІІІ тис. до н. е. в Східному Середземномор’ї з’явилися перші торгові центри: Бібл, Угарит, Тір, Сідон, Ебла, Аллалах та ін.. Тісні контакти з найдавнішими передньоазіатськіми вогнищами цивілізації – Єгиптом і Месопотамією – стимулювали в цих торгових містах цивілізаційний процес. Вони перетворилися на міста – держави які постійно конкурували між собою, укладали одне проти одного політичні союзи. До Фінікії належали: Тір, Сідон, Бібл, Угари, Арват. На межі XVIII – XVII ст. до н. е. Фінікійські міста потрапили під вплив могутнього політичного об’єднання гіксосів. Тривале порядкування гіксосів, війни між Єгиптом і хуритською державою Мітанні спричинили занепад багатьох східносередземноморских міст – держав, уціліли лише фінікійські міста.