Медичне страхування в деяких країнах східної Європи, Росії, Латвії

Знайти вихід з ситуації, що склалася, знайти додаткові кошти для розвитку медичних установ можливо, тільки скоротивши об'єм медичних послуг, що надаються за рахунок коштів ОМС. Зекономлені кошти необхідно направити на досягнення нормального рівня фінансування "безкоштовної" медичної допомоги без порушення системи соціальних гарантій, тобто необхідне збереження об'єму безкоштовної медичної допомоги для мало- і середньозабезпечених верств населення і скорочення об'єму надання "безкоштовних" медичних послуг особам з досить високим рівнем прибутку.

Зекономлені кошти повинні бути направлені на підвищення тарифів на медичні послуги в системі ОМС.

Диференційована (багаторівнева) програма медичного страхування передбачає посилення значення програм добровільного медичного страхування (ДМС), які в цьому випадку стають доповненням до ОМС. В основі методичного підходу до формування цільових програм ДМС, покликаних служити доповненням до програми ОМС, повинні бути:

- чітке визначення видів медичної допомоги, що надається будь-якому громадянинові безкоштовно (оплачується за рахунок коштів ОМС) при будь-яких умовах;

- визначення категорій громадян, що мають право на отримання найбільш широкого пакету медичних послуг по ОМС і критеріїв віднесення громадян до тієї або іншої категорії (рівень сімейного прибутку, соціальне положення і інш.);

- встановлення критеріїв обмеження видів і(або) об'ємів медичної допомоги для різних категорій громадян.

У законодавчому порядку необхідно визначити участь громадян в сплаті страхових внесків, порядок їх сплати, можливість звільнення соціально вразливих категорій громадян, а також зміцнити законодавчу основу системи ДМС, посилити контроль за наданням громадянам медичних послуг на платній основі, таким чином - залучити додаткові фінансові кошти в систему охорони здоров'я. Можлива розробка декількох типових програм ДМС, покликаних доповнити програму ОМС. Програми можуть гарантувати застрахованим той рівень надання медичною допомоги, який вони оберуть самі. Крім програм, орієнтованих на міські установи охорони здоров'я, не виключені програми із залученням відомчих медичних установ, комерційних лікувальних центрів і забезпеченням при цьому істотної диференціації цін і умов обслуговування.Необхідність спеціального правового регулювання в системі ДМС пов'язана також з тим, що роль цього виду страхування в фінансуванні медичної допомоги громадянам з кожним роком зростає. ДМС як форма організації і оплати медичного обслуговування населення, враховуючи недовгий досвід його використання в РФ, взагалі знаходиться в зоні "правового вакууму". Недостатня увага до специфіки і можливостей ДМС призвела до того, що в більшості регіонів сурогати програм ДМС використовуються як підміна платних медичних послуг, не маючи при цьому нічого спільного зі страхуванням як фінансово-кредитним інструментом і тим самим дискредитуючи ідею загалом.

Навіть поверхневий аналіз умов надання платних послуг показує, що в цей час неможливе вироблення єдиних параметрів, що характеризують діяльність мережі медичних установ як "системи" надання платних медичних послуг.

Основним недоліком існуючої нормативно-правової бази є обмежений характер її використання:

встановлені вимоги пред'являються тільки до медичних установ державної системи охорони здоров'я, тоді як основний об'єм платної медичної допомоги припадає на відомчі і незалежні (самостійні) лікувально-профілактичні установи (ЛПУ). Це зумовлене кращим матеріально-технічним і кадровим забезпеченням самостійних і відомчих установ, можливістю швидкого реагування на вимоги ринку медичних послуг (результат позитивного впливу відсутності жорсткого регламенту роботи), традиційною "престижністю" обслуговування в цих установах.

Рівень якості медичної послуги забезпечується по позиціях:

o економія витраченого часу на різних етапах обстеження як лікарем, так і пацієнтом за рахунок технологічно пророблених маршрутів обстежень;

o активне підключення скринінга і моніторинга в плані контролю за виконанням послуги і формуванням експертної оцінки;