Медичне страхування в деяких країнах східної Європи, Росії, Латвії

Відмічено, що існують стандарти лікування, адаптовані до наших фінансових умов, і їх можна використовувати для постановки діагнозу чи проведення лікування [Макомела Р.М., 2001].

Узагальнюючи питання реформування галузі, Прудиус П.Г. (2001) виділяє основні напрямки щодо завершення переходу від старої системи охорони здоров'я до системи медичного страхування. Це:

• запровадження системи багатоканального фінансування охорони здоров'я і удосконалення оплати праці медичних працівників на основі пріоритету обов'язкового соціального медичного страхування;

• пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини і відповідна реструктуризація галузі;

• упорядкування мережі закладів первинної, вторинної і третинної медико-соціальної допомоги;

• здійснення заходів щодо децентралізації і роздержавлення медичних закладів шляхом їх автономізації та приватизації; сприяння індивідуальній лікарській практиці; створення умов для здорової конкуренції між медичними закладами і лікарями, яка сприятиме підвищенню доступності та якості медичної допомоги;• вдосконалення методів управління галуззю на державному та регіональному рівнях, створення сучасної системи інформаційного забезпечення охорони здоров'я на підставі широкого використання комп'ютерної техніки, уніфікації методів та засобів інформації, розвитку інформаційних мереж, удосконалення медико-статистичної служби;

• централізація медико-санітарної служби;

• розробка раціональної системи акредитації медичних закладів і ліцензування лікарів, яка б не гальмувала, а сприяла розвитку різних видів медичної допомоги;

• створення системи забезпечення і контролю якості медичної допомоги на основі розроблених стандартів якості;

• удосконалення форм і методів управління галуззю охорони здоров'я на державному, регіональному та місцевому рівнях;

• поліпшення медичного обслуговування сільського населення;

• удосконалення охорони здоров'я матерів, дітей та підлітків, осіб похилого віку, інвалідів і тих, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

• опрацювання засобів правового захисту пацієнтів і медичних працівників, правового забезпечення реформування та функціонування галузі;

• розробка і впровадження в практику сучасних методичних технологій, ефективних методів діагностики, профілактики, лікування і реабілітації;

• організація диспансеризації певних груп здорових і хворих людей та проведення профілактичної роботи в медичних закладах за сучасних умов;

• розширення прав, удосконалення організації, і підвищення ефективності роботи санітарно-епідеміологічної служби в умовах ринкової економіки;

• підвищення рівня санітарної культури населення, розробка форм і методів морального і матеріального стимулювання здорового способу життя;

• пропаганда необхідності реформування системи охорони здоров'я, її мета та засоби здійснення серед різних груп населення, включаючи медичну громадськість, політиків, адміністраторів і підприємців;