Медичне страхування в деяких країнах східної Європи, Росії, Латвії

В багатьох посткомуністичних країнах економічний спад і поспішне впровадження нових систем, перехід до фінансування на основі страхування призвели до значного підвищення видатків і дефіциту інфраструктур, що змушує розробляти оптимальне співвідношення між принципом солідарності і вимогою розвивати конкуренцію серед страхувачів.

Не зважаючи на реформу охорони здоров'я (перехід від фінансування на основі оподаткування до моделі, в якій основний акцент зроблений на національну систему медичного страхування з фінансуванням за рахунок податків на зарплату), країни Центральної і Східної Європи продовжують опиратися на бюджетне фінансування, а в країнах СНД це фінансування залишається домінуючим. Окрім цього, в означених країнах росте число медичних послуг, що надаються комерційними структурами. Додатковою проблемою, зв'язаною з наявністю комерційного сектора, стає втрата контролю за загальними витратами, в результаті чого частина доходів медичних працівників приховується від податкової служби. Ще виникла важлива з психологічної точки зору ситуація, коли реформа охорони здоров'я не може автоматично асоціюватись з розширенням прав на безкоштовне медичне обслуговування, поліпшенням доступності і якості послуг.

На цей час головною проблемою реформаторів став пошук коштів для покриття витрат на медичне обслуговування, або нових фінансових джерел, зв'язаних з поточною діяльністю галузі. Перехід на медичне страхування при обтяженому дефіцитом державному бюджеті не вирішує проблему грошового дефіциту. Пацієнти, що убожіють і яким погрожує звільнення, і роботодавці, що стоять на грані банкрутства, не бажають нести тягар додаткових витрат на медичне страхування.

В публікаціях ВООЗ останніх років відзначається, що реформи охорони здоров'я в країнах Центральної і Східної Європи і в СНД часто мають політичні мотиви і відображають прагнення повністю звільнитися від спадщини минулого. Це навіть порушило роботу тих служб, що успішно справлялись зі своїми завданнями. Своєчасна підготовка рішень в сфері соціальної політики, в тому числі і в охороні здоров'я, ускладнюється слабкістю урядів в більшості посткомуністичних країн, атмосферою очікування чергової передвиборної кампанії.

Статистичні дані про зростання захворюваності, смертності, а також зниження очікуваної тривалості життя доводять, що реформи охорони здоров'я можна вважати невдалими, однак фахівцями визнається, що на стан здоров'я населення впливають в значно більшій мірі економічні і соціальні фактори, ніж організація служб охорони здоров'я.

Проблеми, зв'язані з забезпеченням і розподілом фармацевтичних засобів, також вирішуються в умовах гострого браку ліків, бюджетного дефіциту, відсутності належних систем ціноутворення і механізмів відшкодування затрат, а також відповідних законів і правил.

Хоча реформа і збільшила доступність лікарських засобів, в багатьох випадках швидка і неконтрольована приватизація фармацевтичного сектора призвела до хаосу і неконтрольованої ситуації. Засилля імпортних ліків і високі ціни на них призвели до появи проблеми їх доступності. В більшості країн Центральної і Східної Європи і СНД були впроваджені ринкові механізми в систему лікарського забезпечення і лише в декількох країнах фармацевтичний сектор повністю залишився в руках держави.

Проведений Європейським регіональним Бюро ВООЗ аналіз витрат на охорону здоров'я в країнах Центральної і Східної Європи і СНД показав, що значна частка витрат в системах охорони здоров'я припадає на робітничий чинник. Для означених країн характерна наявність великого числа лікарів і кількості лікарняних ліжок на 1000 населення (в 2-6 разів вище середніх показників в Європі) при значно більш низьких, ніж в Західній Європі, видатках на охорону здоров'я в розрахунку на душу населення. В результаті більша частина надто скромних субсидій іде на зарплату лікарям, а на сучасне матеріальне забезпечення ЛПЗ медичними засобами коштів не вистачає.Ще одна проблема стосується медичних сестер, найбільш численної групи професійних робітників охорони здоров'я. В багатьох країнах світу в рамках сестринського обслуговування акцент перенесений зі стаціонарного етапу послуг на первинну медико-санітарну допомогу і профілактику хвороб. Для впровадження цієї більш прогресивної системи в країнах, де залишаються низькими статус і оплата праці медсестер і поганими умови їхньої роботи, необхідна корінна реорганізація сестринської справи, яка зараз знаходиться в стані занепаду. Авторами підкреслюється, що успішна реформа охорони здоров'я можлива при вдумливому підході до одного з ключових компонентів - вирішенню питань людських ресурсів (планування штатної структури і поєднання різноманітних категорій медичних працівників, їх навчання, підготовку, акредитацію і т. і.).

Автори констатують, що проведення реформ охорони здоров'я виявилося більш складним завданням, ніж можна було припустити. Багато країн зіткнулися з труднощями, обумовленими неадекватним плануванням процесу їх здійснення. Свою негативну роль зіграли необгрунтована віра в магічні можливості медичного страхування, приватизацію, конкуренцію і децентралізацію, а також зайва прихильність до моделей охорони здоров'я західних країн без урахування їх недоліків і специфіки умов, в яких вони розвивалися на Заході [Вартанян Ф. та ін., 2001].