Зруйнування Запорозької Січі. Петро Калнишевський

ви, що викликали зруйнування Січі, та значення цього факту для

сучасного і майбутнього. З одного боку в ньому представляється

Січ, як гніздо розбишак, що існували з грабунків, перебували «в со-

зершонной праздности, гнуснейшем пьянстве й презрительном неве-

жестве», не мали власности, перешкоджали торгівлі та культурному

життю сусідів, а з другого боку маніфест обвинувачує запорожців

у тому, що вони мали великі господарства, зимівники, слободи,

прийняли до 50.000 селян і, влаштовуючи «власне господарство», роз-

ривали залежність від Росії і прагнули створити цілком незалежну

область в надії, що схильність до розпутного життя та грабунків

буде, завдяки внутрішньому багатству, «обновлять й умножать их

число»."

Зруйнування Запорозької Січі було найбільшою подією в історії

України XVIII ст. З нею загинула сила, яка протягом понад трьох

століть захищала Україну від страшних ворогів, запевняла їй, зав-

дяки цьому захистові, можливість розгортати економічне та куль-

турне життя. Разом з тим Запоріжжя було гіею силою, яка стриму-

вала процес закріпачення селян на цілій Україні, бо там, в неосяж-

них степах збиралися втікачі з усієї України. Характеристичне: що

далі від Запоріжжя лежали панські господарства Правобережної

України, то тяжчою була панщина, і тільки 1783 року запроваджено

кріпацтво на Лівобережній Україні. З наведених вище фактів видно,

що в XVIII ст. Запоріжжя завжди виступало на захист пригнічених

російським царатом та Польщею. І тому зрозуміло, що в пам'яті

українського народу Запоріжжя назавжди залишилося, як «степ