Україна в першій світовій війні

маси «запасних», які місяцями сиділи у касарнях, чекаючи, коли

їх вишлють на фронт. Вони сиділи без діла, бо не вистачало руш-

ниць для муштри, «Запасні» були легкою здобичею для революцій-

них агітаторів, 3 приводу вибуху заворушень командувач Київської

Військової Округи писав у Ставку верховного головнокомандувача:

«не зважаючи на репресивні заходи, повстання, як зараза спалаху-

ють то в одному, то в іншому пункті і набрали останнім часом вели-

кого поширення».""

Кривава війна, без перспектив, із фронтами, які стояли непоруш-

но, втомила всіх. Непопулярний вищий провід викликав незадово-

лення у Державній Думі, серед війська, у запіллі. Постійна зміна

міністрів підривала до них довір'я. Вирішування справ держави, на-

роду здебільшого залежало від особистих симпатій чи антипатій мо-

нарха, цариці, диктувалось побоюваннями, що той або інший міні-

стер має зв'язки з Державною Думою, земством. Прийняття царем

ролі верховного головнокомандувача, замість популярного великого

князя Миколая Миколайовича, справило у масі населення неґатив-

не враження, воно робило царя відповідальним за помилки та нев-

дачі і позбавляло його авреолі. Перебування царевича - хлопчика

Олексія у Ставці надавало їй приватного характеру. У широких ко-

лах, починаючи з членів царської родини й закінчуючи звичайним

"елянином, зростала ворожість до цариці Олександри, яка фактично

управляла державою, і це підривало будь-яке довір'я до влади.

На початку 1917 року в Петербурзі скупчилося коло 200.000 «за-

пасних» солдатів, яких мали навесні відрядити на фронт. Жили