Україна в першій світовій війні

Після катастроф на «Ходинці» під час коронування та під час Япон-ської війни у народі вважали царя Миколу II «нещасливим» і боялися, що він принесе нове нещастя. Дуже негативне враження справ-

ляло те, що фактичне регентство, після виїзду царя на фронт, пере-

йшло до цариці Олександри, ще більше непопулярної, ніж цар.'"

Війна затягувалася. Фронти стояли майже без змін. У травні 1916

року, знову на вимогу союзників, російські війська південно-захід-

нього фронту, під проводом генерала А. Брусілова, завдали австрій-

цям тяжких поразок і зайняли широку смугу Галичини та Волині.

«Брусіловський» наступ значно допоміг Франції, яку німці тіснили

під Верденом, але цей наступ для російського фронту дав небагато.'"

Поволі економіка почала захитуватись. Залізниці не справлялися з перевозами, у промислових центрах не вистачало продуктів, обни-

зилась продуктивність праці, бо кваліфікованих робітників замі-

няли жінки; підлітки, воєннополонені. Почалися перебої у праці

цукроварень, млинів.

У сільському господарстві не вистачало чоловіків, коней, рема-

ненту. Посівна площа у 1916 році зменшилася в Україні на 1.900.000

десятин, гуртовий збір збіжжя у порівнянні з р. 1913 обнизився на

200.000.000 пудів. Найбільше потерпіли малоземельні селяни: на

1917-ий рік в Україні з 3.980.000 селянських господарств 640.000 не

мали засівів, 1.400.000 не мали коней, а 1.142.000 не мали корів.'"

1916-ий рік позначився рядом страйків та заворушень, що відбу-

валися під гаслом «Геть з війною». Особливо багато було їх у Донбасі

- в Горлівці, Бахмугі, в Катеринославі, Харкові, Миколаєві - там,

де були великі заводи. Керували тими заворушеннями підпільні

соціялістичні організації. Цей настрій перекидався на фронт, внаслі-

док чого цілі полки відмовлялися йти в бій. Становище погіршували