Україна в першій світовій війні

діяльність Союзу в Україні, як згадано вище, зустріли спочатку ду-

же негативно. ТУП, а зокрема М. Грушевський, ставилися до нього

негативно.'"*

1915-й рік вніс багато у внутрішнє життя Росії, а разом з нею й

України. У Державній Думі зорганізовано т. зв. Прогресивньій Блок,

до якого ввійшли представники конституційних демократів, прогре-

систи, ліві октябристи, земці. Основою об'єднання було незадоволен-

ня владою. Бльок настоював на продовженні війни до «переможного

кінця», але для цього влада мусить бути у контакті з громадянством.

Бльок вимагав амнестії для політичних в'язнів, широкої автономії

для поляків, припинення репресій проти українців, скасування об-

межень у правах жидів тощо. До Бльоку встугило 300 членів Дер-

жавної Думи (з 420) та частина Державної Ради («Государственного

Совета»). Дехто з міністрів поділяв програму Бльоку, але цар, у від-

повідь на вимогу Бльоку, розпустив Думу. Міністри, які стояли за

поступки у відношенні до вимог Бльоку - М. Щербатов, А. Самарін,

А. Кривошеїн, П. Харитонов - були усунені. Цар ясно показав, що

бажає зберегти всю владу у своїх руках.'""

Почалися великі зміни. Верховний головнокомандувач, великий

князь Миколай Миколайович, користався значною популярністю

серед військових старшин і ще більшою - серед солдатів. Ця попу-

лярність породжувала навіть думки про можливий «бонапартизм».

У липні 1915 року цар призначив Миколая Миколайовича головно-

командувачем Кавказького фронту, а верховне командування взяв

на себе. Це викликало дуже багато хвилювань в армії і в суспільстві.