Правове становище Гетьманщини у складі Російської держави
У 1722 р. було засновано Малоросійську колегію, до якої входило шість московських старшин під головуванням пре¬зидента-бригадира Степана Вельямінова. Завданням Мало¬російської колеги було нібито, як зазначалося у грамоті Петра І до українського народу, щоб «народ український не був ні від кого обтяжений — а ні неправими судами, а ні утисками старшини». [13, С. 85]
Насправді ж Колегія докорінним чином обмежувала суверенну владу гетьмана, по суті справи знищувала залишки Переяславсько-московського договору про союз України з Росією.
Після смерті Скоропадського старшина звернулася до Пет¬ра І з проханням дозволити провести вибори нового гетьма¬на і тимчасово призначила наказним гетьманом Павла По¬луботка (1722—1724 рр.). Паралельно почали діяти дві уста¬нови Генеральна військова канцелярія на чолі з наказним гетьманом та Малоросійська колегія. Остання почала відда¬вати накази Генеральній військовій канцелярії та займатися фінансами. Гетьман протестував проти таких дій Павло По¬луботок провів судову реформу, зробивши колегіальним Ге¬неральний суд, куди можна було скаржитись надй місцевих судів та адміністрації, чим вибив зброю з рук Малоросійсь¬кої колегії, яка нібито мала захищати українське населення.
Петро І наказав заарештувати Полуботка та його при¬бічників, чим розгромив останню горстку старшини, що боролася за українську державність. [13, С. 86]
Терор, розпочатий в Україні, перетворив Малоросійську колегію разом із слухняною старшиною на одноосібний орган управління Малоросійська колегія накладала нові податі, які щороку збільшувалися Якщо, наприклад, у 1724 р з українського населення було стягнуто і відправ¬лено до Петербурга податей на суму в 45 527 карбованців, то у 1725 р — 244 225 крб. Все це у сукупності викликало значні хвилювання серед українського населення Тому-то через два роки після смерті Петра І було скасовано Малорсійську Колегію, а також податки, які вона наклала Украї¬ною почала відати Колегія закордонних справ Росіянам було заборонено купувати землю в Україні, відновлювало¬ся гетьманство.
За старим звичаєм старшина, який посщав якусь посаду, мав право на земельні маєтності Якщо вш залишав посаду, то земля, що звалася «(ранговою», переходила до його на¬ступника. Таким чином, рангові землі надавалися тій або іншій особі у володіння на час виконання службових обо¬в'язків. Таке володіння не могло бути трансформоване у власність.Проте під час гетьманства І. Мазепи деякі рангові землі перейшли у власність Перехід рангових земель у власність прискорився за гетьмана Скоропадського та у роки правлін¬ня Малоросійської колегії. Тому фонди рангових земель були вичерпані.
Трьохрічне слідство гетьманських комісарів (1729—1731 рр) було узагальнено у так званих «Генеральних слідствах о маєтностях». Хоча незаконно захоплені рангові землі не було повернуто, проте було юридичне оформлено державну (ран¬гову), муніципальну, церковну, монастирську та приватну форму власності на землю, а також встановлювались служ¬бові та податкові повинності власника «Генеральні слідства о маєтностях» містять матеріал, аналіз якого показує, що, наприклад, у Полтавському полку було 81% вільних селянсь¬ких дворів, а у Чернігівському — тільки 7%. Але в Україні селяни ще не були закршачені, вони перебували у певній економічній залежності. Селянин будь-коли міг піти з землі власника. Але той факт, що російські дворяни мали право переводити з Росії на українські землі селян-кріпаків, пока¬зує, що в Україну вносилася нова правова норма.
2.2Друга малоросійська колегія
2.2.1 Поновлення Малоросійської Колегії
Смерть гетьмана Данила Апостола стала смертю й україн¬ської автономії. Російський уряд замість обрання гетьмана поновив Малоросійську Колегію під новою назвою: - “Прав-ління гетьманського уряду». Уряд складався із трьох росіян та трьох українців, а фактично керував князь Шаховськой, який діяв у відповідності із таємними інструкціями царсь¬кого уряду. Керівники Правління мінялися, але воно діяло свавільно, не рахувалось з інтересами населення та його правами. Правда, було продовжено роботу над «Зводом ук¬раїнських законів. Робота спеціальної комісії, що складала¬ся спочатку з 12, а потім з 18 знавців українського права, була завершена у 1743 р. підготовкою зібрання «Права, за яким судиться малоросійський народ».
У добу правління цариці Єлизавети Петрівни (1741—1761 рр.) знову було відновлено гетьманство. У 1750 р. з дотри¬манням стародавніх традицій і з великою урочистістю геть¬маном було обрано Кирила Розумовського (1750—1764 рр.), який почав добиватися повернення Україні прав, які вона втратила після І.Мазепи. [5, С. 402]