Правове становище Гетьманщини у складі Російської держави
Оцінюючи ці статті з правного боку, можна сказати, що вони перекреслювали цілком той правний стан, в якому знаходилося Військо Запорізьке після договору 1654 і навіть 1659 р.; та повертали В[ійсько] З[апорозьке] до стану, в якому воно було в кінці XVI в., коли В. З. мало певні автономні права лише як окрема військова організація в Польській державі.
Стаття 2-а повторює умови ст. 16 нових Переяславських статей про московських збігців на Україні. Тепер до селян збігців додано ще «Московскаго государства городовъ служилыхъ многихъ» людей и Съвскихь драгунъ», які тікають від служби, як селяни — від податків. Наказується гетьманові розіслати універсали, щоб ловили збігців, переписували й відсилали назад до Москви та щоб під карою на горло ніхто не смів збігців приймати й переховувати. Цю статтю гетьман відмовився прийняти в запропонованій редакції, мотивуючи тим, що люди будуть незадоволені й можуть «приклонитися до короля, на Україні будучого». Він згодився лише прийняти умову ст. 16 Переяславськнх статей про взаємну видачу злочинців («убійцовъ, татей й всякихъ злодъев»).
У ст. 3-й Москва зачепила цікаве для неї питання про збирання доходів на царя і про зв'язану з цим платню ко¬зацькому військові, причому вимагала реєстру війська й опису доходів. Цю статтю гетьман і старшина теж відкинули, заявивши, що «подъ сей военной часъ, когда непріятели стоятъ надъ шеями, реєстру учи¬нить не мочно, а какь воєнная пора минуетца, и въ тотъ часъ будетъ мочно».
В ст 4-й Москва зробила спробу вмішатися в економічно торговельні справи В. З. Нібито по дорозі посли довідалися, що міщани з Козельця, Остра та інших міст скуповують дліб по дешевій ціні в Глухові та в інших містах і перепродують за Дніпро «измънникамъ и татарамъ» із великим зиском без дозволу гетьмана й старшини, чим допомагають ворогам. Тому посли вимагають, щоб надалі було заказа¬но продавати хліб за Дніпро, крім Києва. Коли б же не можна було заборонити, то принаймні треба використати продаж хліба в цілях агітації, «чтобъ они (Правобережжя) склонялись подъ ц в-ва високую руку здъшней стороны Днъпра съ жителями соединились». Гетьман і старшина заявили, що про це «кръпкіе универсалы давно выданы и ныне, выданы будутъ же».
Ст. 4-а містить пропозицію гетьмана, що торкається київ¬ської митрополичої катедри: в статтях Переяславських і Батуринських постановлено, щоб митрополитові київському бути під послушенством московського патріарха, а тому гетьман із військом «для лучшіе всего народа подъ рукою е. ц. в-ва кръпости и утвержденія» просять прислати у Київ «святителя рускаго», щоб, мовляв, духовенство на митрополитовъ, под рукою коррлевскою будучих, оглядіваючись въ шатости войску вредительной не было». Дійсно, як знає¬мо, в царському указі під ст. 8 в редакції 1959р. є постанова, щоб київський митрополит був під «благосдовеніемъ» московського патрі¬арха. Але пропозиція ст. 4-ої йде далі між просте, формальне підпо¬рядкування українського духовенства патріархові, бо пропонується митрополита прислати «рускаго» тобто москаля (тут термін «руский» вжитої всупереч попередній практиці, замість терміна «московський»). Як ідея передачі всіх українських міст і сіл під владу царя, так і ідея підпорядкування української церкви й духовенства митрополитові-москалеві походить не від Брюховецького, а від єп. Методія.Нарешті, ст. 5 містить умови, спрямовані на забезпечення Московській державі горілчаної монополії, яка порушується через вільний продаж горілки мешканцями України, що продають горілку й тютюн по московських містах. Гетьман і старшина погодилися розіслати відповідні універсали, щоб заборонити вільний продаж горілки й тютюну москалям.
Із п'яти статей гетьман і старшина не прийняли двох, так що сторони затвердили лише три статті, в яких першу запропонував гетьман, а 4 й 5 Башмаком і Фролов. Принципіального значення ці статті не мали й були прийняті як додаткові до Переяславських статей. Проте стаття 1-а— про постачання харчів московському військові — мала велике практичне значення й послужила пізніше за привід до нарікання й обвинувачення гетьманського уряду за те, що він нібито не постачає хліба і від того московське військо ґолодує й розбїгається.
1.3Обмеження прав Війська Запорізького у гетьманських статтях «Московських»
І. Брюховецького
На початку осені р. 1665 Брюховецький поїхав до Москви «бачити пресвітлі царські очі». Це вперше гетьман В. Запорозького відвідував Москву на запрошення царя, і тому приїзд було обставлено урочисто й пишно.
Бояри зажадали, щоб гетьман і старшина написали й подали свої «статті», а вони, бояри, передадуть їх цареві. 11 жовтня гетьман і старшина подали боярам статті, а 22 жовтня на аудієнції у царя ці статті й царські на них укази були оголошені й підписані гетьманом, старшиною, представниками духовенства і міщан. [14, С. 132]