Правове становище Гетьманщини у складі Російської держави
Події, що розвинулися на Україні після Переяславської ради, та після пересправи у Москві в грудні 1659р. зайвий раз ствердили, що московська політика обмеження прав й вольностей Війська Запорізького, всупереч договору 1654р., яку Москва почала рішуче й усіма способами проводити після смерті Б.Хмельницького, вела не до скріплення союзу між Військом Запорізьким й Москвою, а до роз'єднання. При цьому найбільше лиха зазнав український народ, бо події відбувалися на його території, в боротьбу було втягнено все населення, яке від того неймовірно страждало, убожіло й розбігалось.
1.2Обмеження прав Війська Запорізького у гетьманських статтях “Батуринських” І.Брюховецького
За гетьманування І. Брюховецького Москва, використовуючи сприят¬ливу для своїх планів політичну ситуацію, зробила спробу ще біль¬шого натиску на Україну, ніж то було за гетьманування Ю. Хмельницького, та досягла певних успіхів. У цьому Москві допомагав і дехто з українців, що оточували гетьмана; при чинній моральній та мате¬ріальній підтримці Москви ці прихильники московської політики дов¬гий час тримали гетьмана на поворозках «служби Москві» й своїх персональних амбіцій та інтересів. Але, не маючи під собою твердого грунту в реальних змаганнях українського народу, вся ця хитро заду¬мана й успішно поведена гра скінчилася крахом. Москва мусила піти на уступки та змінити на деякий час свою політику щодо України.
Історичні факти й події, які супроводили обрання Брюховецького, загальновідомі, тому зазначимо лише, що після зречення Ю. Хмель¬ницького Україна поділилася на дві частини - Правобережну, яка була зв'язана з Польщею на підставі Гадяцького трактату, ствердженого з деякими змінами в Чуднові р. 1660, там було обрано на геть¬мана полковника Павла Тетерю; та Лівобережну, яка залишилася під протекцією московського царя на підставі підробленого договору Б. Хмельницького в редакції 1659 р. та нових Переяславських статей. [14, С. 129]
Завдяки підгримці Москви партія єп. Методія й Брюховецького взяла, нарешті, пере¬вагу й добилася скликання «Чорної ради» в Ніжині 17 червня 166З р Для присутності на Раді при обранні гетьмана і та для відібран¬ня присяги цар прислав поосольство з боярином к.н. Д. Великогагідним на чолі. На Раді при допомозі московського війська було проголошено (а не обрано) гетьманом Івана Брюховецького. Сталося все так, як планували Методій з Брюховецьким і як того бажала Москва.
Московське посольство Великогагіна зараз же від'їхало до Моск¬ви, так що на Раді й після Ради жодних нових статей не було складено. В липні того ж 1663 року єп. Методій із ніжинським, протопопом Адамовичем звернулися до царя з проханням, очевидно, за згодою Брюховецького, щоб цар вислав до гетьмана посла, з яким би гетьман міг договоритися в справі хліба, що його мають збирати для царських воєвод і війська, а також і в інших справах, які належало «въ совершеніе привесть незамотчавъ”. 24 серпня 1663 р. цар вислав до гетьмана «тайныхъ дълъ - дяка Башмакова й дяка Фролова з грамотами й нака¬зом.
Крім того, були обговорені й прийняті нові, так звані Батурннські статті, числом 5, такого змісту:
Стаття 1 - а торкається здійснення даної Брюховецьким обіцянки харчувати московське військо, що буде стояти на Україні для оборони від воро¬гів, а також — і військові залоги при воєводах. Під час розмови з московським посольством вияснилося, що обіцянки своєї гетьман не має можливості здійснити вповні а причини «скудости малороссій-скихії жителей» і руїни внаслідок війни. Тому було умовлено, що до закінчення війни на харчування будуть призначені млини й млинові побори.В статті 1-й вміщено знамениту пропозицію Брюховецького, яка принесла йому в нагороду титул царського боярина, про передачу цілої України з усіма городами, містами й містечками, селами й слободами, з усіма в них мешканцями, виключаючи козацтво під безпосередню владу московського царя. Стаття зредагована в тогочасному церковно-літературному, многословному и красномовному стилі, ніби навмисне, щоб приховати основну ідею про передачу України «въ прямое и истинное подданство» мос¬ковського царя. Мотивом для цієї пропозиції виставлено: перше, «для усмиренія частое въ малороссійскихъ городъхъ шатости», яка бувала за минулих гетьманів та й тепер ще часто «за непостоянствомъ мало¬россійскихъ городовъ жителей изрывается». [14, С. 130]
Затверджуючи цю статтю, цар похвалив гетьмана, але від себе додав, що він накаже вислати до українських міст своїх воєвод. Власне кажучи цей додаток у царській резезолюції якраз підкреслив цю істотну різницю, яка була між цією статтею і ст.15—16 проекту Б Хмельницького р. 1654. По проекту також гетьман передавав цареві доходи з міст у формі щорічної давнини, але там нічого не говорилося про передачу міст і населення у володіння царське. Тут же була передача у володіння, хоч Брюховецький неясно собі уявляв це «володіння» і висловив бажання, щоб доходи збирав сам гетьман. Резолюція царя остаточно вияснила, як розуміє Москва це «володіння»: на Україні мають бути вислані царські воєводи, очевидно, для прийняття городів на царя і для збирання доходів.