Господарство світу і України в другій половині 60-х - на початку 90-х років XX століття
Військовий бюджет Радянського Союзу в період з 1965 по 1977 рр. зростав щорічно не менше ніж на 4,5% і складав при¬близно 11-13% валового національного продукту. В 1967 р. у Радянського Союзу було 570 міжконтинентальних балістичних ракет, а у США - - 1054. В 1979 р. США зберегли цю кількість ракет незмінною, а Радянський Союз збільшив їх до 1409. Чи¬сельність армії США за цей період скоротилась з 3,5 млн. до 2,06 млн. осіб, а чисельність Радянської Армії зросла з 3,68 млн. до 4,19 млн. осіб.
З метою підтримки постійного мобілізаційного характеру радянської економіки практично щорічно встановлювались чергові ювілейні дати, які необхідно було зустрічати високими трудовими досягненнями, брати на себе підвищені зобов'язан¬ня, про виконання яких оголошувалось на святкових зборах, мітингах.
Дуже помітним фактом стала публікація в травні 1982 року газетою "Правда" статті академіка В. Трапезнікова, в якій автор відкидав стереотипні погляди щодо погіршення еконо¬мічної ситуації в країні - несприятливі кліматичні умови, об¬меженість деяких джерел сировини, труднощі в освоєнні но¬вих територій і т.п. В статті вперше визначено інші причини: низька ефективність жорсткого централізованого планування, відсутність матеріальних стимулів управління і т. п. Але ні Ю.В. Андропов, ні К.Ч. Черненко не спромоглися здійснити радикальне реформування економіки, бо вважали, що це може привести до ліквідації комуністичної системи. Тому вони про¬довжували триматись попереднього курсу.
Перебудова та її підсумки
В березні 1985 року, після смерті К.У.Черненка, генераль¬ним секретарем ЦК КПРС було обрано М.С. Горбачова, а Голо¬вою Ради Міністрів став М.І. Рижков. Розпочався новий і ос¬танній етап в історії СРСР, який отримав назву "перебудова".
Нове керівництво стало перед необхідністю зупинити роз¬пад системи "державного соціалізму" і захистити інтереси прав¬лячої номенклатури. З цією метою почали проводити обережні реформи всіх громадянських структур, в тому числі і економі¬ки, оскільки глибока криза уже встигла охопити основні еле¬менти системи.
До середини 1980-х років валовий випуск продукції в роз¬рахунку на душу населення складав близько 37% рівня США. Приріст продуктивності праці впритул наблизився до нульо¬вої позначки. На одиницю національного прибутку в радянській економіці витрачалось в 1,5-2 рази більше електроенергії, па¬лива, металу і інших ресурсів, ніж у промисловості розвинутих країн. По суті, тільки у військово-стратегічній сфері великими зусиллями підтримувався паритет із США.
Слід нагадати, що на перших етапах "перебудови" в країні була поширена ілюзія відносно можливого удосконалення со¬ціалістичної системи. Перш за все, у більшості політиків пере¬важала стійка думка про існування соціально-економічних пе¬реваг соціалізму над іншими формами організації суспільного життя. Вважалось, що в радянській системі немає і не може бути антагоністичних суперечностей, крім "пережитків кон¬сервативного мислення". Отримала поширення також ілюзія про те, що майбутні реформи можна провести швидко і без особливих труднощів. Класичним прикладом реалізації та¬ких ілюзій стала антиалкогольна кампанія, яка проходила в дусі відомої "червоногвардійської атаки на капітал".Одним із перших кроків по виходу із кризового стану став курс на "прискорення соціально-економічного розвитку країни". Цей курс був спрямований на досягнення щорічного приросту національного прибутку не менше ніж на 4%. Для досягнення такого зростання національного прибутку необхідно було за п'я¬тирічку збільшити видобуток палива і сировини на 15%, збільшити інвестиції на 30-40%, додатково залучити у виробництво до двох мільйонів осіб. Але оскільки в країні таких ресурсів не було, то досягти мети можна було за рахунок збільшення темпів розвит¬ку машинобудування в 1,5-2 рази.
В той же час прозвучав заклик "активізувати людський фактор" як важливу умову прискорення. Таким чином, Горба-чов і його соратники знову використовували суб'єктивний чин¬ник, намагаючись не зачіпати фундаментальні основи системи, зберігаючи прихильність "соціалістичному вибору".
З метою підвищення якості продукції була створена ще одна контролююча інстанція - Держприймання, яка мала пра¬во не приймати неякісну продукцію, карати матеріально тих, хто ніс відповідальність за брак.
На перших порах "перебудова" пов'язувалась з концепцією "вдосконалення господарського механізму", тобто з наданням підприємствам більшої самостійності в розвитку виробницт¬ва, оновленні продукції, матеріальному стимулюванню праців¬ників в залежності від фінансових результатів роботи підприє¬мства, тобто з фактичним поверненням до реформи 1965 року. Але при цьому обов'язковою залишалась одна умова: непо¬рушність соціалістичної (державної) власності.