Господарство світу і України в другій половині 60-х - на початку 90-х років XX століття
В економіці продовжували наростати негативні процеси. Промислові підприємства працювали в умовах постійної неритмічності поставок сировини і матеріалів. Особливо велика неритмічність протягом року відчувалась в будівництві. Ли¬хоманило залізничний транспорт, потяги ходили з великим запізненням.
Як уже відзначалось, аграрний сектор Радянського Союзу традиційно забезпечував кошти для більш-менш стабільного функціонування інших галузей директивної економіки. Але в 1970-х роках це джерело вичерпалось, оскільки становище в сільському господарстві було складним. Не допомагали і ве¬ликі асигнування в сільське господарство, значна частина яких, до речі, за рахунок штучно завищених цін на сільськогоспо¬дарську техніку і на будівництво виробничих об'єктів на селі, тут же поверталась в казну. Інша частина асигнувань ішла в буквальному смислі в пісок: в будівництво грандіозних і ма¬лоефективних тваринницьких комплексів, в непродуману ме¬ліорацію і хімізацію грунтів.
Як і раніше, велику роль в забезпеченні населення про¬дуктами харчування відігравали підсобні господарства, які займали 1% оброблюваних земель. За офіційними даними, в 1978 році в підсобних господарствах було вирощено 61% картоплі, 29% овочів, 29% м'яса і молока, 34% яєць.
В 1982 році за ініціативою секретаря ЦК КПРС по сільсько¬му господарству М.С. Горбачова була прийнята чергова амбі¬ційна і нереальна "Продовольча програма", виконання якої про¬голошувалось всенародною справою.
Країна, маючи найбільші в світі чорноземи, перетворилась у великого світового імпортера зерна. Зерно купувалось в США, Канаді, Австралії, Аргентині та інших країнах. Дивовижний факт: тонна зерна, закуплена в США, була в два рази дешев¬шою, ніж вироблена в Радянському Союзі.
Нездатність сільського господарства прогодувати населен¬ня своєї країни вказувала не тільки на внутрішні недоліки радянської системи, але й на загальну соціально-економічну відсталість. Так, в 1920-і роки в сільському господарстві США було зайнято 2,5-3% працездатного населення, а в СРСР - 25%. В 1970 році один працівник радянського сільського господар¬ства виробляв 4,5 т зерна, 320 кг м'яса й 2,8 т молока на рік, в той час як один американський робітник виробляв 54,7 т зер¬на, 457 кг м'яса, 11,8 т молока за рік.
К.У.Черненко, обраний генеральним секретарем ЦК КПРС в лютому 1984 р., розпочав свою діяльність також із спроб розв'я¬зати сільськогосподарські проблеми. В жовтні 1984 року була запропонована грандіозна програма меліорації: зрошення і осу¬шення мільйонів гектарів землі, будівництво каналів, перенесен¬ня частини витоку північних і сибірських річок, а також річки Дунай на зрошення земель в центральних і південних районах країни. При цьому не враховувались не тільки величезні мате¬ріальні затрати для реалізації цих проектів, а й екологічні на¬слідки, перш за все зменшення кількості води, що впадала в Льодовитий океан, і відповідно наслідки, які звідси випливали.
На початок 1980-х років стан економіки СРСР продовжу¬вав погіршуватись. Так, щорічний приріст національного про¬дукту країни зменшився з 9% в 1965 році до 2,6% в 1982 році, а промислове виробництво - з 7,3 до 2,8%. Продуктивність праці на середину 1970-х років в радянській економіці була вдвічі меншою, ніж в США. Економіка СРСР, в цілому в 1979 році, випускала не більше 60% продукції США.Радянська економіка була побудована таким чином, що підприємствам підвищувати продуктивність праці було про¬сто невигідно, оскільки зростання продуктивності праці тяг¬ло за собою підвищення планових завдань і зменшення фон¬ду заробітної плати. В результаті цього на більшості підприємств машинобудівної промисловості чисельність ро¬бітників була в 1,3-1,4 рази вищою, ніж на подібних підпри¬ємствах Заходу. Хоча точне співвідношення заробітної плати в СРСР і західних країнах визначити важко, попередні розра¬хунки свідчать про те, що середня заробітна плата в СРСР в 1973 році складала 168,14 дол. за місяць, в той час як у Франції - 361,64 дол., а в США - 606,51 дол.
Слід підкреслити, що наприкінці 1960-х - на початку 1970-х років відбулось деяке підвищення життєвого рівня трудящих, в тому числі і на селі, де колгоспники почали отримувати заробіт¬ну плату. Поступово середня заробітна плата сільських праців¬ників наблизилась до середньої по країні і складала 90% від цього рівня.
Але поступово, до початку 1980-х років, цей процес почав гальмуватись. Скоротились обсяги житлового будівництва. Витрати на охорону здоров'я складали 4% від національного прибутку (в розвинутих країнах - 10-12%). За рівнем спожи¬вання на душу населення Радянський Союз займав 77-е місце в світі.