Господарство світу і України в другій половині 60-х - на початку 90-х років XX століття
Перших успіхів було досягнуто в хімічній промисловості. Україна стала виробляти більше, ніж у попередні роки мінеральних добрив, сірчаної кислоти, соди, хімічних волокон, засобів захисту рослин та ін. Прискореними темпами розвива¬лася легка, харчова й місцева промисловість. Обсяг продукції взуттєвої галузі збільшився в 1,5 рази.
Якими ж чинниками можна пояснити прогресивні зміни в економіці? Вплив реформи, звичайно, був значним, але не вирі¬шальним. Тим більше, що значні зрушення в економіці відбу¬лись якраз в першій половині восьмої п'ятирічки, коли масо¬вий перехід на нову систему ще тільки розпочинався. Дійсна причина в іншому: в період повороту від раднаргоспів до міністерств підприємства отримали деяку свободу для маневру, певний час вони не були скуті жорстокою регламентацією, що і дало тимчасовий позитивний результат. Слід зазначити також, що до складання восьмого п'ятирічного плану були залучені професійні економісти, які намагались закласти в план найбільш оптимальні параметри економічного розвитку країни.
Наприкінці 1960-х на початку 1970-х років позитивний потенціал господарської реформи став вичерпуватись, народне господарство поверталось до традиційних джерел економічно¬го зростання за рахунок паливно-енергетичного і військово-промислового комплексу. Не принесли бажаного результату спроби запровадити в масове виробництво наукомісткі техно¬логії (радіоелектроніку, інформатику, обчислювальну техніку, біотехнологію і ін.). Структура радянської економіки набува¬ла все більш нераціонального, однобокого характеру, з нахи¬лом в бік важкої індустрії із мінімальним виходом на безпо¬середні потреби людей.
На початку 1970-х років, коли в економіці ще відчувався вплив реформи 1965 року, стало очевидним, що вона поступово припиняється, хоча ніхто не відміняв економічних методів управління, а в партійних документах постійно підкреслюва¬лась необхідність підвищення фондовіддачі, зниження вироб¬ничих затрат і т. д.
Все частіше стали з'являтися різноманітні обмеження в регламентації діяльності підприємств, що підривало саму ідею госпрозрахунку. Зокрема, були введені ліміти на створення фондів економічного стимулювання, перевищувати які навіть високорентабельні підприємства не мали права. Весь додатко¬вий прибуток у вигляді "вільного залишку" приходилось пе¬рераховувати в державний бюджет. Таким чином, підприєм¬ства, які успішно працювали, не заохочувались.
Дуже швидко під контроль вищестоящих організацій по¬пав і фонд розвитку виробництва, який став включатись в централізований план розподілу капітальних вкладень. Та¬ким чином відбувалось жорстке обмеження повноважень підприємств у праві розпоряджатись власними коштами.
Найбільш вразливим елементом господарської реформи були взаємини відносно самостійних підприємств і держав¬них управлінських структур, які в своїй діяльності все більше спирались на адміністративні методи. Апарат міністерств постійно розростався, виникали нові підрозділи, фактичне прийняття рішень розподілялось між численними інстанці¬ями партійно-господарської ієрархії, де всі документи необ¬хідно було "ув'язувати" і "узгоджувати".
Від самого свого початку реформа була приречена на пораз¬ку, оскільки вона залишала без змін глибинні відносини вироб¬ництва - відносини власності. В реформі були закладені не¬сумісні принципи: розширення прав підприємств і посилення централізації. Хоча підприємства ставали формально більш са¬мостійними, вони не мали права самостійно визначати ціну на свою продукцію. Та ж ситуація була і з правом підприємства самостійно розпоряджатися робочою силою, наймати необхід¬них працівників, звільняти зайвих чи тих хто погано працює.
З великими труднощами вписувалось в реформу впровад¬ження нових технологій, оскільки воно вимагало часу на їх освоєння та навчання робітників; адже при цьому могло відбу¬тися тимчасове скорочення випуску продукції, чого, щоб не зірвати планових показників, не могли допустити управлінці.Помітному тиску стали піддаватися ті вчені, які намагалися в своїх розробках знайти вирішення проблем радянської еко¬номіки шляхом розширення дії закону вартості і деяких еле¬ментів ринкової економіки, оскільки в їх пропозиціях прогля¬дались загрози командно-адміністративній системі в цілому.
Таким чином, економічна реформа 1965 року знаменува¬ла собою найбільш масштабну спробу вдосконалення соціалі¬стичної системи господарювання, але ця спроба виявилась половинчатою і не дала помітних стійких результатів. Партійне керівництво країни, здійснивши декілька кроків вперед до ринку, не насмілилось на подальшу трансформацію господарсь¬кої системи, оскільки це неминуче зумовило б необхідність і політичної лібералізації.