Математико-географічна характеристика промисловості Львівської області

У результаті взаємодії цехів або виробничих ділянок досягається виробничо-технічна, організаційна і економічна єдність будь-якого підприємства. Дуже важливою з цієї точки зору є і територіальна ознака.

Промислове підприємство в кінцевому результаті можна розглядати як певне виробничо-територіальне поєднання, що володіє цілісністю і єдністю пов’язаних між собою складових елементів.

При вивченні окремо взятого підприємства з економіко-географічних позицій виявляється в першу чергу регіональна специфіка економічних, соціальних і природних умов виникнення даного підприємства, потім оцінюється його транспортно-географічне положення по відношенню до джерел сировини, палива і енергії, інфраструктурних об’єктів, місць зосередження робочої сили і районів споживання готової продукції, а також вплив на оточуюче середовище.

Увагу вивчення обов’язково необхідно звертати на структурні особливості самого підприємства ( пропорції і внутрішні зв’язки ) і територіальну компоновку виробництва. Але ще більш суттєво досліджувати зовнішні зв’язки, що дозволяє встановити характер і ступінь участі даного підприємства в територіальному поділі праці [ 41 ].

Підприємство є основною ланкою національно-господарського комплексу. Воно діє на основі певного господарського розрахунку, самофінансування, самоуправління у відповідності до різних форм власності.

Незалежно від свого профілю і галузевої належності підприємства здійснюють виробництво товарів народного споживання і надають платні послуги населенню. Важливо при цьому, що воно може здійснювати одночасно декілька видів діяльності – агропромислову, промислово-торгівельну, промислово-будівельну, науково-виробничу та іншу.

При вивченні промисловості обласного регіону особливу увагу слід звертати на територіальну організацію промисловості.

Територіальна організація промисловості може розглядатись як система просторової сукупності та взаємодії різних галузей і одночасно виробничо-територіальних поєднань, що базується на раціональному використанні природних, матеріальних і трудових ресурсів, охороні навколишнього середовища, а також на економії витрат на транспортування між джерелами сировини, палива, енергії, місцями виробництва і споживання продукції. Це в свою чергу повинно сприяти досягненню загальної національно-господарської ефективності.Аналіз територіальної організації виробництва неможливий без оцінки рівня його розвитку і структурних особливостей. Всі ці параметри є нерозривною ланкою одного і того ж ланцюга економіко-географічного дослідження промисловості.

Специфіка економіко-географічного підходу до структури промисловості полягає в тому, щоб розкрити особливості досліджуваних явищ, враховуючи весь комплекс природних , економічних і соціальних умов розвитку виробництва на тій чи іншій території. Тільки шляхом вивчення конкретної ситуації вдається встановити міру відповідності фактичних пропорцій і зв’язків реально, виявити “слабкі сторони” , ланки, яких не вистачає і обґрунтувати необхідні структурні зміни з метою їх оптимізації [ 41 ].

1.2Сучасні концепції розміщення промисловості

Фактор ( чинник ) – рушійна сила, причина, істотна обставина явища (процесу) або одна із його необхідних умов [ 31 ] .

Фактори виробництва – це економічні ресурси : земля, капітал, праця, підприємницькі здібності, необхідні для виробництва товарів і послуг. У ринковій економіці управління потоками факторів здійснюється з допомогою ринків.

За П. О.Масляком, Я.Б.Олійником, А.В.Степаненком [ 31 ] - фактори розміщення виробництва – це сукупність необхідних і детермінованих відношень між об’єктом і місцем його розташування. Фактори розміщення виробництва у вартісній формі відображаються у витратах виробництва та їх структурі в натуральній формі – в питомих витратах на одиницю продукції. До факторів розміщення виробництва відносяться витрати на сировину, матеріали і напівфабрикати, паливо і енергію, робочу силу, основний капітал. Значення ринкового або споживчого фактору виробництва визначається затратами на транспортування продукції до місць її споживання і витратами на перевезення. До числа факторів розміщення виробництва відносяться також фактори, обумовлені економічною політикою держави : податки, тарифи тощо, а в більш широкому розумінні - будь-які обставини , які обумовлюють те чи інше рішення про розміщення.