Математико-географічна характеристика промисловості Львівської області

1.4Методи математико-географічного дослідження

На сучасному етапі в науку широко впроваджуються математичні методи дослідження. Застосування математичних методів і прийомів отримало назву математизації науки.

Математизація в широкому розумінні – це застосування в науці принципів і положень методологічного і формального апарату власне математики і математичної логіки.

Оскільки математика – наука про форми та відношення, які розглядаються абстраговано від їх змісту, то використання математичних методів можливо в кожній науці. Отже, математизація наук, широке впровадження в їх дослідження математичного мислення, математичної логіки, математичних методів узагальнення фактів – усе це на сучасному етапі перетворюється у важливий засіб інтеграції наук.

Передусім важливе значення має сама математична мова. Вона дає змогу розкрити структурну однорідність, єдність ряду загальних закономірностей у таких галузях дійсності, які за своєю природою дуже відрізняються.

У процесі математизації науки математичні методи не тільки щораз більшою мірою охоплюють різноманітні галузі наукових знань, а й дедалі інтенсивніше проникають у кожну науку.

Застосування математичних методів у науці, в т.ч. і в економічній географії, не змінює її фундаментальних основ. Воно повинно випливати з уже сформованих теоретичних засад науки, зі специфіки, характеру взаємодії головних для певної науки явищ, об’єктів дослідження. Математичні методи не нівелюють особливостей кожної науки, не “розчиняють” її у математиці, а посилюють її теоретичні основи і практичне застосування.

Виділяють три рівні математизації економічної географії :

1. Впровадження кількісних показників і мір – для суспільної географії традиційний. Він включає різноманітні “обсягові показники”, наприклад, розміри площ території країни ( району ), кількість і густоту її населення, процентну структуру в розрізі галузей тощо. Останнім часом з’явились дещо ускладнені за обчисленням показники територіальної концентрації виробництва і населення, локалізації і диверсифікації (різноманітності) виробництва, міри форми території, її конфігурації.

Впровадження кількісних показників ґрунтується на можливості кількісного подання предметів, їхніх властивостей і відношень. Воно здійснюється за допомогою процедур ( операцій ) підрахунку, впорядкування і вимірювання [ 42 ].2. Другий рівень математизації – застосування математичних засобів обробки даних з метою виведення емпіричних закономірностей. Прикладом може бути встановлення емпіричної залежності між рангом міста у системі міських поселень і величиною міста у вигляді формули Ціпфа, залежності між густотою населення у місті і відстанню точок його території від центра у вигляді формули Кларка.

На другому рівні математизації особливо широко застосовуються прийоми математичної статистики, зокрема регресійний аналіз, моделювання територіальних і міжтериторіальних зв’язків з допомогою засобів матричної алгебри ( балансові методи, оптимізаційне програмування ) та інші [ 42 ].

3. Третій рівень математизації – побудова математико-географічних моделей, теорій шляхом застосування наприклад аксіоматико-дедуктивного підходу.

Аксіоматичний метод – це такий спосіб побудови й організації теорії чи наукової дисципліни, при якому за основу беруть певні вихідні ( початкові ) положення (аксіоми, постулати ), а решта знання ( закони, теореми, леми ) виводиться (дедукується ) із них шляхом виведення ( числення ) за певними правилами.

При побудові моделей і теорій з допомогою аксіоматико-дедуктивного методу вирішальне значення мають уже не кількісно-математичні прийоми, а засоби логіко-математичного обчислення [ 42 ].