Математико-географічна характеристика промисловості Львівської області
Промисловість – це основа розширеного відтворення суспільного виробництва. Від розвитку цієї галузі значною мірою залежить рівень задоволення безпосередніх потреб населення [ 4 ].
Оскільки розвиток промисловості має важливе значення для покращення добробуту населення, то вивчення цієї галузі є особливо важливим у наш час.
Економіка України перебувала в стані глибокої економічної кризи, хоча в останні роки позначилась тенденція виходу з цього стану. Вивчення економічних і географічних процесів стосовно промисловості дає можливість краще осмислити ситуацію у цій великій галузі національного господарства.
Промисловість обласного регіону є важливим об’єктом суспільно-географічного вивчення. Саме територія адміністративної області є базовим об’єктом для створення і проведення державної регіональної політики, яка “має на меті повніше та якісніше задовільнити соціальні потреби населення території шляхом створення умов сталого господарського ( в т.ч. і промислового ) розвитку” [ 19 ] .
Вивчення промисловості обласного регіону дає можливість краще вивчити і осмислити територіальну організацію промисловості на цьому рівні, територіальний поділ праці між областями та між регіонами і краще зрозуміти тенденції розвитку промислового виробництва у загальнодержавному масштабі.
Промисловість обласного регіону можна вивчати у двох аспектах: 1) галузевому; 2) територіальному ( регіональному ).Галузевий аспект передбачає вивчення галузей промисловості та їх компонентів. Кожна галузь промисловості характеризується певною виробничо-технічною єдністю. Вона являє собою сукупність підприємств, що об’єднані виробництвом певної продукції, сировиною, яку використовують, технікою та технологією виробництва, професійним складом кадрів і умовами праці, а також за факторами розміщення [ 41 ] .
Суть поняття “ галузь промисловості “ має вже визначений зміст. Окреме підприємство ще не створює нової галузі промисловості, бо галузь складається з групи ( сукупності ) пов’язаних підприємств. Але не всяка сукупність підприємств утворює галузь. Для цього необхідно, щоб вона принципово відрізнялась за своєю суттю від вже існуючих галузей і мала достатньо крупні масштаби виробництва з точки зору потреб національного господарства і населення. Таким чином слід розрізняти галузі і групи спеціалізованих підприємств.
Відповідно до цієї схеми класифікації галузі можна поділити на такі ступені : основна група галузей промисловості, група галузей промисловості, галузь промисловості, групи спеціалізованих підприємств, що не відносяться до галузей промисловості.
Для сучасної промисловості характерна тенденція, що зумовлена розвитком суспільного поділу праці і науково-технічним прогресом: з однієї сторони відбувається формування і виділення нових галузей та виробництв, а з іншої – більш тісними і поширеними стають міжгалузеві і внутрігалузеві зв’язки.
Процес об’єднання властивий і для територіальної організації промисловості – просторовий поділ будь-якої галузі за технологічними стадіями виробництва супроводжується об’єднанням підприємств різних галузей в територіально-виробничі поєднання. Відповідно, як структурно, так і територіально, промисловість диференціюється. Поряд з цим можна спостерігати й інтеграцію виробництв [ 41 ] .
При виробничо-технічній єдності підприємства тієї чи іншої галузі відрізняються між собою масштабами виробництва, конструктивними і технологічними особливостями, положенням відносно джерел сировини, паливно-енергетичних ресурсів, районів концентрації робочої сили, районів споживання готової продукції.
Місце галузей промисловості ( точніше, відповідних груп підприємств ) в складі ТВК різного порядку і значення визначається мірою їх участі у територіальному поділі праці і характером існуючої взаємодії.
У цьому відношенні відмінності між галузями залежать від таких моментів : 1) рівня розвитку, масштабів і ефективності виробництва; 2) міри відповідності місцевим економічним і природним особливостям; 3) масштабів і ефективності використання природних, матеріальних і трудових ресурсів ; 4) впливу на навколишні виробничі сили; 5) характеру зв’язків з іншими галузями промисловості та господарства ; 6) здатності до формування промислових комплексів; 7) ступеня участі в міжобласному обміні сировиною, паливом, енергією, готовою продукцією.