Математико-географічна характеристика промисловості Львівської області

Якщо оцінити різні галузі будь-якого району ( області) за цими ознаками, то всі вони можуть бути поділені перш за все на міжрайонні (міжобласні) та внутрірайонні ( внутріобласні) .

Галузі міжрайонного значення визначають спеціалізацію обласного ТВК, його місце в загальній системі територіального поділу праці всередині району і країни. Їх характерна особливість – участь в міжобласних зв’язках, робота на зовнішній ринок. Ці галузі відіграють вирішальну роль в процесі районоформування.

Галузі міжрайонного значення поділяються на :

-профілюючі для району ( області ), ті, що займають провідне положення в структурі промисловості ;

-допоміжні – інші галузі.

Особливість галузей внутрірайонного ( внутріобласного) значення полягає у задоволенні потреб даного районного ( обласного ) ТВК. Ці галузі забезпечують розвиток галузей спеціалізації, створюючи разом з тим умови для найбільш повного і всестороннього використання ресурсів. Серед них виділяють обслуговуючі галузі ( відносно міжрайонних ( міжобласних ) галузей промисловості, сільського господарства, транспорту, населення і т.д.) ; суміжні галузі , тісно пов’язані з галузями спеціалізації ( головним чином профілюючими) ті, що забезпечують їх необхідними матеріалами та ін; супутні галузі, зайняті переважно використанням продукції або виробничих відходів галузей міжрайонного ( міжобласного ) значення ( в основному профілюючих).

Залежність між галузями , що виконують різні функції в межах того чи іншого району ( області ), може бути виявлена не тільки якісно, але й з допомогою кількісних оцінок. В першу чергу це відноситься до визначення рівня регіональної спеціалізації галузей.

З даного питання в літературі знайшли відображення дві концепції. Одна з них умовно називається “виробничою”, а інша “вивізною”.Суть “виробничого” підходу полягає у визначенні ступеня регіонального відхилення показників, що аналізуються ( обсяги виробництва, вартість основних фондів, чисельність зайнятих ) від середнього значення по Україні ( у співставленні базисного ( країна ) і залежного ( район ) параметрів ). Для цього виводиться коефіцієнт спеціалізації і локалізації :

де - коефіцієнт спеціалізації і-тої галузі ( і = 1, 2, 3, ..., т ) в r-му районі (r = 1, 2, 3, ... , n ) ; - обсяг виробництва і – тої галузі в r –му районі; - обсяг виробництва всієї промислової продукції в r –му районі ; - обсяг виробництва всієї промислової продукції по країні в цілому ; - коефіцієнт локалізації і –тої галузі в r – му районі.

Як видно, коефіцієнт спеціалізації – це відношення частки галузі в складі промисловості району до частки галузі в складі промисловості всієї країни, а коефіцієнт локалізації – це відношення частки району в складі всієї країни по галузі до частки району в складі всієї країни по промисловості в цілому [ 41 ] .

Аналіз структурних і територіальних особливостей галузей промисловості все більше базується на кількісних характеристиках, включаючи економіко-математичне моделювання. Суть останнього полягає в тому, щоб на основі вивчення кількісних залежностей між багатьма факторами – природними, економічними, технічними, соціально-політичними, знайти рішення , оптимальне за тим чи іншим критерієм.

Галузеві дослідження можна розглядати як один з етапів у розробці проблеми територіальної організації промисловості. Разом з тим вони мають і цілком самостійне значення. [ 41 ]

Первинним об’єктом економіко-географічного вивчення промисловості є підприємство. Йому властива комплексність і територіальність.

Промисловість як галузь матеріального виробництва з притаманними їй функціями в суспільному поділі праці включає всі підприємства, що займаються промисловою діяльність.

Промислові підприємства дуже різноманітні. Вони відрізняються між собою за ступенем концентрації і спеціалізації виробництва, за характером і призначенням продукції, що випускається, типом виробничих процесів ( технологічних ), за організаційною структурою і іншими ознаками. Суттєвим є поділ підприємств на спеціалізовані, комбінати, на прості і складні за структурою. Кожне промислове підприємство складається із декількох виробничих підрозділів : цехів і ділянок. В деяких галузях промисловості, наприклад, у вугільній, цукровій і інших, цехова диференціація відсутня. Не мають її в більшості і малі підприємства. При безцеховій структурі підрозділами підприємства є тільки виробничі ділянки.