Лексичні труднощі перекладу наукової фантастики
А назви вулиць з чітко вираженим місцевим значенням передаються перекладом.Приклад:
Вулиці: “Boulevard des Italiens” – “Італійський бульвар”
„Boulevard Sevastopol“ – “Севастопольський бульвар”
Парки: “Bois de Boulogne” – “Булонський Ліс”
“Champs Elysees” – “Єлисейські Поля”
Прізвисько історичних особистостей, які входять до власного імені перекладаються на мову перекладу.
Приклад: “Карл Великий” – “Karl the Great”, “Філіп Гарний” – “Charlemagne”, “Марія Кровава” – “The Blood Marry Queen”, і т.д.
Назви ж сучасних часописів, навпаки, передаються транслітерацією, і цим підкреслюють свою приналежність до певної країни: “Юманіте”, “Морнінг Стар”, “ЧікагоТаймз”, “Мундо Обжеро”.
А от що найбільше нас цікавить, це спосіб передачі особових імен та прізвищ, при якому зберігається певна семантика – тобто вибір транслітерації чи перекладу, обумовлюється традицією, з якою не можуть не рахуватися перекладачі навіть у тих випадках, коли вони мають справу з вигаданими іменами чи прізвищами.
Приклад: Герой Мопассана “Туан” за прізвиськом “Toine-ma-Fine” та “Brulot” в перекладі Г.Рачинського постають як “Туан-Моя-Маска” та “Жженка”. В іншому його творі торгівельне судно “Notre Dame des Vents” в перекладі Л. Толстого називається “Богородиця Вітрів”.
Фразеологічні засоби та їх переклад
Фразеологічні питання та загальна проблема різної сполучуваності слів в різних мовах є надзвичайно важливими як для практики так і для теорії перекладу. Вони пов’язані з різними смисловими та стилістичними функціями, що виконуються в різних мовах словами однакового предметного значення та в різних сполученнях.
До питання перекладу фразеологічних зобів підходили такі відомі вчені як В.В.Виноградов, Б.А.Ларін, Шарль Баллі, А.І.Смірніцкій, Н.Н.Амосов та багато інших. Вони всі пропонують свої класифікації фразеологічних одиниць, що ґрунтуються на власному досвіді.
Першим хто спробував класифікувати та систематизувати явища фразеології був швейцарський лінгвіст Шарль Баллі, що в своїй книзі “Французька стилістика” протипоставив область фразеології свободному компонуванню слів і встановив два головних види словесних комплексів – “фразеологічні групи” та “фразеологічні з’єднання”( у кожній з шістьма підгрупами).
Далі це питання глибоко вивчав радянський фахівець В.Виноградов, який у своїй класифікації фразеологічних одиниць, окрім власних сполучень передбачає три основних типи фразеологічних одиниць в порядку пониження степені тісноти зв’язку між компонентами: “фразеологічні зрощення, фразеологічні з’єднання та фразеологічні сполучення (стійкі).
Б.А.Ларін підійшов до цього питання з історичного боку і навів власну класифікацію: 1) змінні словосполучення , до яких входять стійкі фразеологічні сполучення(згідно термінології Виноградова); 2) стійкі метафоричні словосполучення, що чітко виділяються “наявністю стереотипності, традиційності та метафоричного переосмислення, відходу від першочергового значення, змогою висловлювання іншими словами”; 3) ідіоми, що відрізняються від попередньої групи “більш деформованим, скороченим, більш далеким від першочергового складом(лексичним та граматичним), та замітним послабленням тієї семантичної членороздільності, що і обумовлює метафоричність”, іншими словами – мотив до значення тут втрачений.
Переклад ідіом