Моделі ухилення від сплати податків в Україні

Поряд із застосовуваним у нашій країні при нарахуванні ПДВ «принципом призначення», відповідно до якого експорт обкладається цим податком за нульовою ставкою, а імпорт — за повною, існує ще й «принцип походження», коли усе відбувається з точністю до навпаки. У першому разі податком обкладають усю додану вартість, спожиту в країні (у т.ч. імпорт), а в другому — усю вироблену (у т.ч. експорт). В умовах настільки значних утрат ПДВ у результаті переважання експорту, може, варто було б подумати про зміну моделі? Ряд експертів пропонує змішані моделі — коли нульова ставка на експорт поширюється не на всі групи товарів. Однак це може призвести до зловживань і лобіювання таких пільг представниками тих чи інших бізнес-структур. Подібне вже мало місце при введенні пільг з ПДВ на товари критичного імпорту.

Варіанти заміни ПДВ іншими податками.

Найрадикальнішим із них є скасування ПДВ, точніше, заміна його іншим податком. Так, Рахункова палата України пропонувала замінити його податком на роздрібні продажі, схожим на застосовуваний у США (одній з небагатьох країн у світі, де не використовують ПДВ). Адже для споживачів, які є кінцевими платниками ПДВ у країні, він таким, по суті, і є.

Звісно, в роздрібній торгівлі існують свої схеми заниження обсягу продажів, наприклад, «піднесення товару», однак усі вони досить кустарні, легко виявляються раптовими перевірками, та й обсяг їх не буде настільки катастрофічний для економіки країни. На 2005 рік уряд прогнозував роздрібний товарообіг у 80 млрд. грн. Запровадження замість ПДВ навіть 10-відсотковго податку на роздріб призвело б до надходження в бюджет майже 8 млрд. грн. — більше, ніж реальне (не номінальне!) наповнення бюджету ПДВ. Не кажучи вже про зниження роздрібних цін на 10%, що різко збільшило б купівельну спроможність населення, а також про скорочення витрат на адміністрування і штату податківців.

Заміну ПДВ податком із обороту — теж досить прозорим і простим в адмініструванні. Податок з обороту — податок майбутнього. В міру становлення цивілізованого капіталізму горезвісна «неконтрольована готівка» (що сьогодні буцімто перешкоджає оподаткуванню обороту) досить швидкими темпами з обороту зникатиме, поступаючись місцем пластиковим карткам, чекам, безготівковим авансам тощо. Ну, можливо, на якийсь час вона ще затримається в дрібному роздробі і на базарах, де податок сплачуватимуть не з обороту, а фіксований — як сьогодні вищезгадані підприємці. Але крім як на той же базар чи на кишенькові потреби, готівку нікуди не можна буде й витратити; а банківський контроль за безготівкою зробить приховування виручки

Далі. Розвиток стабільних господарських зв’язків неминуче призведе до об’єднання в рамках єдиної юрособи різних етапів того чи іншого виробництва (наприклад, усіх «переділів» на шляху від руди й електроенергії до найбільш наукомістких і високотехнологічних продуктів). Вони стануть інтегруватися не лише «ушир» (зі схожими конкурентами), а й «униз» (із постачальниками і юридичними особами — покупцями), через що кількість податкових накруток кожного етапу мінімізується разом із кількістю самих етапів. Що зумовить уже не просто прийнятність податку з обороту, а й навіть певне зближення ставок, які різнитимуться залежно лише від матеріаломісткості.

Більше того, досвід ліцензування (з одного боку) і «безвитратного» обкладення податком на прибуток і ПДВ (з іншого) свідчить однозначно: показати не ту діяльність значно складніше, ніж придумати липові витрати.Однак експерти відзначали ряд пов’язаних із ним проблем. Так, в умовах значної кількості контрагентів або розгалужених ланцюжків постачальників і покупців, такий податок накопичуватиметься. Кожен такий контрагент сплачуватиме більше, аніж попередній. В міру зростання в економіці частки виробництва товарів із тривалим виробничим циклом — машинобудування, високотехнологічних галузей — кількість контрагентів, підрядчиків, посередників зростатиме, а з ним — і загальний податковий прес. Одним із виходів із такої ситуації є вертикальна інтеграція виробничих процесів, щоб мінімізувати посередницькі операції. А вона далеко не завжди стимулює ефективність виробництва.Власне, Німеччина, де такий податок вважали досить ефективним і він приносив великі доходи бюджету, 1968 року однією з перших у світі запровадила замість нього ПДВ. Саме щоб максимально розподілити податковий прес.

Свого часу ПДВ в Україні вводили винятково з метою євроінтеграції. Нагадаю: у 70—80-ті роки минулого століття його, попри протести, ледь не примусово запровадили в більшості європейських країн як умову вступу в ЄС. І, скасувавши ПДВ, Україна просто випаде з інтеграційних процесів не лише в Європі, а й у СНД. Об’єднатися зі США, погодьтеся, буде складно...

За даними ДПАУ органи податкової служби припинила незаконне відшкодування ПДВ на 3 млрд. грн., і цей факт, серед іншого, примушує податківців проводити ретельні перевірки висунутих вимог із компенсації .Згідно з прогнозами податковій службі не вдасться досягти перевищення плану податкових надходжень до бюджету 2005 року, травні буде невеликий спад, але за підсумками року усе збалансується. Перевищення плану не слід очікувати, бо податкові органи планують радикальну кількість компенсації з ПДВ, і це вплине на загальну суму надходжень. Зниження надходжень податків у травні пов’язане зі сплатою підприємцями й компаніями в попередні періоди значних обсягів податків авансом.