Іспит з курсу Державні фінанси

3. Становлення та розвиток податкової системи України.Нині можна стверджувати, що в Україні створено податко¬ву систему, яка дає змогу мобілізувати кошти в розпоряджен¬ня держави, здійснювати їхній розподіл і перерозподіл на цілі економічного й соціального розвитку. Так, у 1995 р. надход¬ження усіх видів податків і відрахувань забезпечили 63,3% до¬ходів бюджету, а в 1999 р. — 61,4%. На сьогодні в Україні порядок обчислення та сплати різ¬них видів податків і відрахувань регулюється 28 законами. Усього за чинним законодавством передбачено 20 загально¬державних податків, зборів і відрахувань та 14 місцевих подат¬ків і зборів. На сьогодні є підстави стверджувати, що податкова сис¬тема виявилася неадекватною щодо умов перехідної еконо¬міки, створила значні податкові навантаження на суб'єктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової пот¬реби у кредитних ресурсах. Значними є деформації та нес¬табільність у ставках, визначенні бази й періодів оподатку¬вання. Дуже негативно вплинули на результати господарсь¬кої діяльності суб'єктів нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, ство¬рила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектора економіки, ухилень від оподаткування, затримки податко¬вих надходжень.

Але існуюча ПодС далеко не ідеальна, тому необхідно йти далі шляхом її реформування. Головними чинниками, що зумовлують необхідність П реформи є: 1.зміна форм власності, умов еко ринку, соц-еко орг-ї суспільства, що створює основу для реформування, визначає напрямки та цілі П-их реформ; 2.закономірний сусп розвиток, що проявляється в постійному намаганні суспільства оптимізувати П-ву с-му і неможливості досягнення цього; 3.зміна концепції оП-ня, яка має відображати соц-еко стан та зміну пріоритетів держави. Удосконалення с-ми оП-ня має відбуватися шляхом поступового зниження П-вого тягаря у процесі поетапної П-вої реформи. Основними ел-ми П-вої реформи повинні бути: 1.науковообгрунтована держ політ доходів, законодавче закріплення якої повинне бути відображене в П-му кодексі; 2.система оП-ня має бути складовою держ мех регул-ня руху певних галузей еко; 3.с-ма оП-ня повинна мати інвест та соц спрямованість; 4.зміни в с-мі оП-ня повинні здійснюватись одночасно з реформуванням с-ми оплати праці, пенсійного забезпечення і вдосконалення соц сфери; 5.основу ПС мають становити прямі П; 6.застосування при оП-ні обґрунтованої диференціації ставок П-ів залежно від видів діяльності та розміру одержаного доходу; 7.ліквідація П-их пільг, які сприяють невиправданому перерозподілу доходів. Пільги можуть надаватися на певний строк і за умови викор-ня вивільнених коштів на визначені державою потреби; 8.умови оП-ня повинні бути прості і зрозумілі платникам; 9.чітке розмежування прав органів місцевого самоврядування у сфері оП-ня.

5. Державний фінансовий контроль

Фін. контроль з боку держави здійснюють органи держ. влади в особі: постійних комісій ВР, НацБанку, Міністрів економіки, фінансів, органів внутрівідомчого контролю міністерств, відомств, підпр. структур, держ. та приватних аудиторських організацій.

Фінансовий контроль — форма контролю з боку держави та інших уповноважених законодавством органів за законністю і обгрунтованістю виконання фінансових операцій з визначення ре¬зультатів господарської та управлінської діяльності, створення і ви¬користання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного і соці¬ального розвитку держави. Ф. к, є формою реалізації контрольної функції фінансів. Об'єктом Ф. к. виступають грошові розподільчі й перерозподільчІ процеси при формуванні й використанні фінансо¬вих ресурсів.

В Україні Ф. к, по лінії державної виконавчої влади здійснюється Міністерством фінансів України, Головним контрольно-ревізійним управлінням Міністерства фінансів України. Окремі функції Ф, к. здій¬снюють Державна податкова адміністрація України, Державний мит¬ний комітет України, Комітет у справах нагляду за страховою діяль¬ністю, Державне казначейство України та деякі інші органи. Ф. к. поділяється на державний, відомчий, господарський тощо. За форма¬ми проведення розрізняють Ф. к. попередній, поточний і наступний.

Методами контролю є перевірки, ревізії, обстеження, аналіз. До >. к. відноситься незалежний фінансовий аудит.

Бюджетно-фінансовий контроль:

Попередній – здійснюється під час обговорення і затвердження проектів законів про бюджет. Поточний – під час розгляду окремих питань виконання бюджетів на засіданнях комітетів, комісій. Наступний – під час розгляду та затвердження звітів про виконання бюджетів.

Суб‘єкти БФ контролю: Президент, ВРУ, КМУ, МінФін, Рахункова палата, Держ. казначейство. Держ. контрольно-ревізійна служба, Держ. податкова адміністрація.