Іспит з курсу Державні фінанси
Дефіцит бюджету в Україні має свої особливості, зумовлені трансформацією економічної системи і економічною кризою. Основними причинами виникнення БД в Укр є: зниження обсягів вир-ва і скорочення доходів бюджету, низька податкова дисципліна, наявність значного тіньового сектора в еко, надмірні держ витрати за окремими статтями бюджету. Ліквідація або значне зменшення зазначених негативних явищ є основним напрямком скорочення БД в Укр.
33. Організаційні засади складання проекту Державного бюджету України
1. Кабінет Міністрів України розробляє проектзакону про Державний бюджет України.
2. Міністр фінансів відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розробки пропозицій проекту Державного бюджету України.
3. Міністр фінансів на основі прогнозованих макропоказників економічного та соціального розвитку на наступний бюджетний рік визначає загальний рівень доходів та видатків бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.
4. Не пізніше 1 червня у Верховній Раді України відбувається слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. З доповіддю про Основні напрями бюджетної політики виступає Прем'єр-міністр або за його дорученням Міністр фінансів України.
5. За результатами парламентських слухань Верховна Рада приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.
34. Особливості бюджетного процесу 2004 року.Основні засади держ. бюд-ту Укр. 2004 (згідно основним положенням ЗУ “Про держ. бюд-т Укр. на 2004 рік”) : - сформований на реальних макропоказниках ек. те соц. розвитку держави (розмір дох. визначений на рівні 27,6 % до ВВП Укр.. та враховує розширення податкової бази внаслідок послаблення фіскального навантаження на ек-ку країни з одночасним залученням ресурсів в ек. розвиток); - спрямований на створення сприятливих умов для розвитку вир-ва, стимулювання сталої ек. та соц. розбудови країни; - забезпечує реалізації виваженої борової політики; - передбачає застосування програмно-цільового підходу до вик-ня бюд-ту забезпечує упорядкування та оптимізацію мережі бюдж. установ, реалізацію принципу поступового переходу від утримання бюд-х установ до виділення їм коштів для надання сусп-х послуг із застосуванням мех.-му держ. замовлення , запровадження паспортів бюдж. програм; - передбачає забезпечення виконання держ.функцій в межах наявних ресурсів, що свідчить про його збалансованість; - передбачає збереження питомої ваги місцевих бюд-в в зведеному бюд-ті Укр..
Умови формування: на 2004 рік припадатиме пік податкової реформи в Укр.., тому проект бюд-ту 2004 формувався урядом в умовах підвищенного ризику щодо надх-нь. З урахуванням цього фактору урядом з метою покриття ризиків втрат бюд-ту в проект закладено тимчасові обмеження на дію кількох законодавчих актів (призупинення введення в дію митного кодексу Укр.. збереже 400 млн. грн..); вибори (нееф-на сис-ма пільг, і зараз ніхто нічого не буде змінювати) Планувалося : доходи = 58,2 млрд. грн.., видатки = 59,9 млрд. грн.., граничний розмір дефіциту = 2,37 млрд. грн.. Обсяги повернення кредитів до держ. бюд-ту 1,5 млрд. грн.. при наданні кредитів у сумі 2,2 млрд. грн... Граничний розмір держ. внутр. боргу на 31.12.2004 = 15,6 млрд. грн.. та 1,3 млрд. дол.., зовнішнього – 8,7 млрд. дол..Основні пропозиції на 2004 рік: - рівень перерозподілу ВВП через бюд-т = 38%; - погашення заборгованості по бюдж.відшкодуванням; - обсяг держ. боргу на кін. 2004 – не більше 35% ВВП; -100% від приватизації; - зменшення видатків по статті обслуговування держ. боргу; - інвентаризація бюдж.програм; -не менше 20% на об’єкти соц. сфери. Друге читання – 27 листопада (а не 20.11): доходи- 60,7 млрд.грн..;видатки-64,1млрд.грн.., дефіцит- 3,4 млрд.грн.. Суперечки: - щодо дох. частини, - мінімальна з/п 205 грн/міс (237грн. – лише з 1 листопада 2004р.); - податкові пільги с/г; - врахування нових податків (под. на приб. = 25%, з/п =13%)
36. Державні зовнішні запозичення, їх діял-ть, напрямиЗалучення фінансових ресурсів державою на кредитній ос¬нові для покриття власних потреб є прийнятною та об'єктив¬но зумовленою практикою здійснення економічної діяльності. Економічна суть цього процесу полягає в тому, що певного часу є певна кількість вільних капіталів як всередині країни, так і за її межами. Ці капітали здійснюють рух із метою пошу¬ку сфер свого застосування. Участь держави у міжнародному русі капіталів є фактом її входження до світогосподарського простору. Активна політика держави на зовнішньому ринку капіталів закономірно призводить до утво¬рення державного зовнішнього боргу. Зовнішні запозичення завжди пов'язані з досяг¬ненням задоволення інтересів держави через відповідну стра¬тегію і тактику її уряду. Для здійснення цілеспрямованого й організованого руху капіталів на міжнародному рівні створено низку міжнародних фінансових інститутів. До їх числа належать Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконст¬рукції та розвитку. Крім цього, зовнішній борг може утворю¬ватися при одержанні позик від іноземних держав та їх угру¬повань. Сюди належать кредити держав Європейського співтовариства, кредити держав постачальників енергоносіїв.Держава може здійснювати запозичення шляхом розміщен¬ня на світових фінансових ринках цінних паперів у вигляді облігацій, а також продажу їх на внутрішніх ринках при купівлі нерезидентами, отримання грантів, субсидій за рахунок науко¬во-технічної допомоги. Всі вказані вище форми запозичень різняться за своєю еконо¬мічною суттю і призначенням. Позички міжнародних фінансових інститутів є формою існування та функціонування іноземного капіталу, і для країни позичальника заборгованість перед ними становить державний борг. Позички країн Євросоюзу в основному є допомогою, де одержання доходу не має першочергового значення. Система офіційної міжнародної допомоги розвит¬ку країнам, що здійснюють ринкові перетворення, запровад¬жена світовим економічним співтовариством й активно пра¬цює з кінця 40-х років. Усі проекти, на які можуть бути на¬дані позички цими організаціями, поділяються на чотири групи: проекти макроекономічної стабілізації економіки країни позичальника, проекти структурних перетворень у певних секторах економіки, інвестиційні проекти та проек¬ти технічної допомоги. Важливе значення мають інвестиційні проекти. Вони спрямовані на розвиток певних секторів економіки, де перед¬бачається обов'язкове внутрішнє співфінансування. Усі креди¬ти, що надаються Міжнародними фінансовими організаціями, мають для економіки держави важливе значення. Вони нада¬ються на вигідних умовах під низькі проценти (5 — 7 відсот¬ків річних) на строк до 20 років. Звичайно, організації-кредитори контролюють викорис¬тання коштів за призначенням, і в цьому не слід вбачати втручання у внутрішні справи держави. Кредити міжнарод¬них фінансових організацій не можуть суттєво впливати на зростання зовнішнього державного боргу. Вони максимально враховують інтереси держави позичальника і, відповідно, кредитодавця.З боку держави позичальника здійснюється контроль за втіленням проектів, що фінансуються міжнародними фінансо¬вими організаціями. Ці функції виконує уряд. У кожній дер¬жаві є відповідне законодавство і видані на їх основі норма¬тивні документи. Найбільшу складність для держави як в плані зростання зовнішнього боргу, так і в плані використання кредитів становлять запозичення, одержані від іноземних комерційних структур під гарантії уряду. Ці кредити, як підтверджує досвід багатьох країн, мають найнижчі показники щодо ефективності використання. Слід також зазначити, що за прийнятного ринкового середовища гарантії уряду не є обов'язковим елементом кредитування. Для кожної країни питання як зовнішньої, так і внутріш¬ньої заборгованості завжди мають свою актуальність. На об¬слуговування боргів відволікаються значні фінансові ресурси, збільшується навантаження на бюджет держави, посилюються інфляційні процеси. Зовнішні позики надаються за рахунок бюджетних коштів або спеціальних урядових фондів. Державні зовнішні позики можуть надаватися в грошовій або товарній формах. Вони бува¬ють середньо- і довгостроковими. Грошові позики надаються у валюті країнк-кредитора або у вільноконвертованій валюті.