Механізм функціонування інформаційного ринку

бібліотеки, навчальні заклади, видавництва, рекламні агентства та інші подібні структури, що зберігають у відкритому доступі і нецілеспрямовано розповсюджують інформацію та результати її оброблення.

Загальною і кінцевою метою виробництва і будь-якої діяльності є задоволення потреб людей. Тому найважливішим суб’єктом ринку є споживач з його потребами, запитами та інтересами. Саме споживач формує таку важливу сторону ринку, як попит на товари і послуги, обсяг попиту, його різноманітні види і нескінченні коливання. Споживач диктує виробництву обсяг, асортимент і якість товарів і послуг, суттєво впливає на формування альтернативної вартості, цінності товарів і послуг, їх цін і тарифів.

Споживачами інформаційних продуктів і послуг може бути будь-яка організація або фізична особа.

Важливим суб’єктом ринку є держава, яка не тільки ніколи не була пасивною щодо економіки, а навпаки, завжди активно впливала на неї. З розвитком суспільного виробництва роль і значення держави як суб’єкта економіки і ринку зростає. Втручання держави здійснюється через індикативне регулювання економіки за допомогою економічних важелів. Такими важелями є державні інвестиції, державне споживання продукції приватного і колективного секторів, державна податкова і митна політика, регулювання виробництва через ринок позикового капіталу і державне індикативне програмування та прогнозування економіки. Нарешті, держава здійснює пряме регулювання економіки за допомогою стратегічного планування. Але це не означає, що держава обмежує свободу ринку, що ринок стає регульованим з боку держави.

Нині в розвинених країнах ринкової економіки держава займається загальнодержавними проблемами і не втручається у сферу ринкових процесів, щоб управляти ними, а виступає лише як суб’єкт ринку, як виробник і споживач товарів і послуг. Що виробляти, на основі якої технології, скільки виробляти, за якою ціною і кому продавати — все це вирішує ринок.

У розвинених країнах сьогодні існує своєрідний розподіл праці, умовний поділ економіки на ринкову, засновану на ринковому механізмі саморегулювання, і планову, тісно пов’язану з державним сектором і державним регулюванням. Сучасна економіка розвинених країн у цьому плані є змішаною. Свій вплив на економіку і ринок держава здійснює через державний сектор економіки, через державну власність і підприємницьку діяльність — як підприємець. Вона існує на ринку, з одного боку, як виробник матеріальних благ і послуг, а з іншого — як найбільший споживач через систему державних замовлень і закупівель.

Економіка України також є змішаною. Певна частина або сектор національного господарства країни належить організаціям, заснованим урядом або органами місцевої влади, і вони управляють нею. Інша частина належить або приватній особі індивідуально, або колективу приватних осіб і, відповідно, вона (вони) управляють нею. Ця частина економіки на сьогодні збільшується в результаті приватизації. Такий процес спостерігається і в інформаційній сфері.

Отже, сучасний механізм інформаційного виробництва і ринку — це структура з чотирьох ланок. Це:

система об’єктивних економічних законів товарного виробництва;

інтереси і цілі виробників інформаційних товарів (інформаційних продуктів і послуг) — корпорацій, фірм, підприємств та окремих виробників;державний сектор і державне регулювання процесу інформатизації економіки;

інформаційні потреби, запити та інтереси споживачів.

Важливим для розуміння специфіки механізму функціонування інформаційного ринку є ознайомлення з функціональними ролями суб’єктів ринку, які вони виконують у проектах інформатизації економіки.

Усіх суб’єктів інформаційного ринку за їх функціональними ролями поділяють на: замовників, розробників, власників, посередників.

Замовник — організація, яка здійснює фінансування і загальне управління роботами за створення інформаційних технологій, ресурсів та систем загалом. У державному секторі замовником, як правило, виступають органи державного управління. В більшості відомств є підрозділи або посадові особи, що координують і контролюють створення інформаційних систем (ІС), за які несе відповідальність дане відомство. Найкраще це організовано у тих відомствах, у яких інформаційна продукція, в тому числі у вигляді БД, є основною продукцією, наприклад, у Держкомстаті, Укргідрометеоцентрі, Мінекономіки. Особливо слід виділити Держкомітет з проблем науки і технологій, який є найбільшим замов¬ником БД за рахунок держбюджету та координує діяльність десятків інформаційних служб і розробників БД.