Порівняльна характеристика економічних поглядів С. Сісмонді та П.Ж. Прудона

Як і Прудон, Сісмонді також критикує існуючу систему найманої праці . Він писав так: "Чи можна стверджувати, що ми досягли тепер істини, що ми не відкриємо основної вади в системі найманої праці... як ми її відкрили в системах рабства, феодалізму, цехових корпорацій... Прийде, безсумнівно, час коли наші онуки будуть вважати нас варварами за те, що ми залишили трудящі класи без захисту, такими ж варварами, якими вони, так само як і ми, будуть вважати народи, які зробили ці нації рабами". Заробітної плати і факторів, що її визначають, Сісмонді спеціально не досліджував, але, на рівні зі Смітом, ставив її в залежність від нагромадження капіталу і зростання народонаселення.

Капітал Сісмонді трактує як виробничі запаси, переважно як засоби виробництва. Він виділяє основний і оборотний капітал. Нагромадження капіталу, як і Сміт, він зв'язує з ощадливістю. На противагу цьому, Прудон переважно трактує капітал як гроші, вважаючи провідною його формою тільки капітал позичковий. Більш того, специфічність капіталістичної експлуатації вчений вбачав у стягненні позичкового процента, зумовленого пануванням грошей як капіталу. Він стверджував, що власники останнього експлуатують робітників, перетворюючи гроші у невичерпне джерело власного збагачення і підриваючи тим самим трудові доходи. Промислові і торговельні капіталісти, в свою чергу, експлуатують робітників як покупців, встановлюючи надбавки до вартості.

Таким чином, за Прудоном, процент — це та єдина форма, в якій втілено неоплачену працю робітника. Оскільки економічною основою експлуатації у Прудона є процент, то зниження ставки процента «примусовими законами» і зведення її до нуля — це шлях до одержання робітниками повного продукту своєї праці. Керуючись такою логікою, він розвиває ідею „дармового” (безпроцентного) кредитування, «дарового кредиту», робітників та дрібних власників через Народний банк. Виступаючи проти грошей, Прудон водночас пропонував надавати через банк робітникам і товаровиробникам безпроцентний кредит у грошовій формі.

Внаслідок такої реформи (надання всім і кожному «дарового кредиту») здійсниться не лише „злиття класів”, бо залишатимуться лише трудящі, які обмінюватимуться продуктами відповідно до їхньої ціни, уряд теж стане непотрібним, оскільки буде гарантовано справедливість у процесі обміну, усі будуть рівними, і зникнуть джерела конфліктів. Він був переконаний, що зниження процента чи надання «дарового кредиту» усуває можливість позичати гроші під проценти і тим самим, на думку Прудона, сприятиме утвердженню справедливості, оскільки унеможливить отримання нетрудових доходів держателями капіталів і зведе власність до володіння, ліквідувавши експлуатацію трудящих.

Трактування деяких економічних категорій П.Ж. ПрудономПрудон виклав власне розуміння таких економічних категорій, як поділ праці, конкуренція, кредит, торговельний баланс тощо. Вчений стверджував, що поділ праці започатковує соціальну еволюцію та сприяє накопиченню багатства і знань, оскільки при диференціації професій кожен може вибрати вид заняття відповідно до своїх здібностей та бажань. Ця ознака поділу праці становить „позитивну” сторону категорії. Водночас є і протилежна, „негативна” ідея поділу праці, яка полягає у тому, що „ поділ праці поневолює робітника, робить його сліпим знаряддям в руках хазяїна, збільшує злидні та неосвіченість нижчих класів народу і веде до зосередження всіх блак цивілізації у невеликої групи обраних”.

Розмірковуючи над природою нової категорії, здатної подолати негативні сторони поділу праці, зберігши його позитивні ознаки, Прудон аналізував поняття машини, яке він уважав „логічною антитезою поділу праці”. При цьому вчений був переконаний, що „Машини так само як і поділ праці є за існуючої системи соціальної економії одночасно джерелом багатства і постійною та фатальною причиною злиденності”.

Подібні методологічні підходи вчений застосовував до аналізу понять вільної конкуренції та монополії. Характеризуючи монополію як „фатальне завершення конкуренції”, він дійшов висновку, що „колективи робітників, об”єднані монополістом, виробляють більше, ніж окремі робітники. Але монополія є водночас потужною причиною суспільного занепаду... Монополія прагне не до створення найбільшої суми суспільного добробуту, а до отримання найбільшого доходу монополіста. Заради збільшення своїх доходів монополісти готові зменшити суму продуктів, що виробляються, - іншими словами, пожертвувати загальним добробутом заради свого власного. Монополія докорінно протилежна рівності”.

Проекти реформування капіталізму С. Сісмонді та П.Ж. Прудона

Сісмонді і Прудон не лише критикують капіталізм, вони розробляють проект його реформування. Сісмонді був за активну роль держави у побудові праведливого економічного ладу шляхом спрямування своєї діяльності на наступне.

1) Передовсім треба (наскільки це можливо) відновити поєднання праці та власності через законодавче заохочення роздробленості, а не концентрації виробництва. Реалізація цьгог має проходити шляхом поділу фабричної промисловості на невелику кількість самостійних майстерень, поділивши виробництво між дрібними власниками, та відродження дрібного селянського земелеволодіння, повернувшись до дрібного виробництва і в сільському господарстві. Однак шляхів реального здійснення цієї програми він не тільки не запропонував, а й не бачив.