Порівняльна характеристика економічних поглядів С. Сісмонді та П.Ж. Прудона

П'єр Жозеф Прудон народився у французькому місті Безансоні в сім'ї дрібного міського ремісника. Закінчивши навчання у коледжі, працював робітником у друкарні, сам утримував невеличку типографію, після банкрутсва якої найнявся секретарем до заможного городянина. Активно займався самоосвітою. Захоплювався літературною працею, яка стала з часом основним джерелом його заробітків. Водночас вороже ставлення Прудона до усіх партій позбавляло його підтримки преси. Доходи публіциста були незначними, він вимушений був кілька років працювати управляючим торговельної фірми.У 1840 p. в Парижі П.Ж. Прудон опублікував свою знамениту працю „Що таке власність”, в якій гостро критикує капіталізм і кидає виклик буржуазії, проголосивши своє знамените гасло «власність — це крадіжка». У 1846 p. Вийшла у світ ще одна праця вченого „Система економічних суперечностей або Філософія злиденності”, яку відомий україський економіст М.І. Туган-Барановський назвав найціннішою у науковому плані. Ця робота, писав український вчений, справила величезний вплив на сучасників; в Німеччині швидко з”явилось три її преклади, і навіть вчені буржуазного табору, такі, як, наприклад, один із засновників історичної школи Бруно Гільдебранд, визнали Прудона видатним економічним мислителем епохи. К. Маркс на цю роботу відповів своєю працею „Злиденність філософії”.

Після Французької революції, у 1848 p. Прудон став депутатом Національних зборів від паризьких робітників. На розгляд зборів він вніс проекти податкової реформи та створення Народного банку з метою реформування обміну та подолання існуючих соціальних суперечностей. Однак проекти не були прийняті. 1849 p. Прудон сам зробив спробу втілити ідею створення „Народного банку” в життя через організацію акціонерного товариства, але вона виявилась безрезультатною (банк проіснував два місяці). Невдалою була і його діяльність як видавця газет. За досить гостру критику капіталізму Прудона двічі заарештовували. Виступаючи в опозиції як до радиалів, так і до консерваторів, Прудон зазнав невдачі на теренах політики, його діяльність закінчилась трьома роками тюремного ув”язнення за нападки на президента республіки Луї Наполеона.

Загальна порівняльна характеристика економічних поглядів С. Сісмонді і П.Ж. Прудона

Прискорений розвиток європейського капіталізму після промислового перевороту та буржуазних революцій супроводжувався кризами та розоренням селянства і дрібних ремісників. Ставши на захист інтересів дрібної буржуазії, Сісмонді симпатизував цеховому устрою середньовічних ремісників, які володіли засобами виробництва і працювали на замовника або близький ринок. Він ідеалізував дрібне селянське виробництво, де праця і капітал поєднані, а виробництво підпорядковане споживанню. Також захищаючи інтереси дрібних товаровиробників, Прудон критикував класиків та соціалістів. Він заперечував державність та обстоював необхідність максимальної індивідуальної свободи та рівності окремих формально незалежних господарюючих суб”єктів, шукаючи вирішення соціальних проблем у сфері обігу.

Як шлях вирішення тогочасних проблем, Сісмонді обгрунтовував необхідність побудови такого порядку, "який забезпечив би як бідному, так і багатому задоволення, радість і спокій, такого порядку, за якого ніхто не страждає". Подібні утопічні ідеї вченого та прагнення повернутись до минулого дрібнотоварного устрою отримали в історії економічних вчень назву економічного романтизму.

Вихідною ж у теоретичній побудові Прудона була ідея реформування капіталізму, виходячи із основоположного принципу справедливості. „Справедливість, - писав учений, - це центральна зірка, яка управляє суспільством, вісь, навколо якої обертається весь континентальний світ, принцип і правило всіх договорів”.

У своїх творах П.Ж. Прудон трактував справедливість як рівність та взаємоповагу, які реалізуються в економічних відносинах через взаємність послуг. Він стверджував, що „Ніхто не зобов”язаний бути справедливим більшою мірою, ніж вимагає таке правило: правом своїм можна користуватися остільки, оскільки це не приносить збитків праву іншого”.

У творах Прудона також викладено систему його економічних поглядів, в основу яких узято було ідеї дрібнобуржуазного соціалізму. У наступних працях він розробляє проекти «реформування» капіталізму. Це реформування Прудон сподівається здійснити через викуп робітниками засобів виробництва в буржуазії, створення майстерень і підприємств на акціонерній основі, що в них робітники-акціонери будуть працювати й одержувати продукти за собівартістю.

Критика класичного визначення предмету політичної економії С. СісмондіПередовсім Сісмонді критикує класичне визначення предмету і методу політичної економії. У класиків, писав він, політична економія є наукою про багатство, яке вони відокремлюють від людини. Класична політична економія ніби не помічає людину, «якій належить багатство і яка має ним користуватись». Він дає нове, порівняно зі Смітом і Рікардо, тлумачення політичної економії. На основі розвитку моральних аспектів еокномічної науки, започаткованих А. Смітом у праці "Теорія моральних почуттів", Сісмонді трактував політичну економію як науку про "бережливе та господарське управління національним надбанням", наголошуючи на тому, що політична еокномія - не гедоністична, а моральна наука, яка має брати до уваги почуття, потреби та пристрасті людей і "піклуючись про долю бідняків", аналізувати проблеми розподілу та споживання. Предметом політичної економії Сісмонді вважає «матеріальний добробут людей, оскільки він залежить від держави». Отже, політична економія перетворюється у нього з науки, що вивчає причинні зв'язки явищ, на науку, що визначає етичні норми господарської діяльності людей.