Порівняльна характеристика економічних поглядів С. Сісмонді та П.Ж. Прудона

Вступ

Початок ХІХ ст. ознаменувався бурхливим розвитком капіталізму, що був прискорений промисловим переворотом. Подальший розвиток ринкових відносин супроводжувався розкладом і занепадом дрібного виробництва, майновим розшаруванням і зубожінням значної частини населення (особливо найманих робітників), концентрацією багатства на одному полюсі і злиденності - на другому, загостренням соціальних суперечностей та кризових явищ в економіці. Все це сприяло переосмисленню ідей класичної школи економічного лібералізму. Ідеї класиків щодо гармонії приватних і суспільних інтересів не підтверджувались у реальному житті. Проблема пауперизму і економічних криз ставала занадто гострою.

За цих умов учні і послідовники класиків виступають з критикою капіталізму і класичної політичної економії. У першій половині ХІХ ст. у європейській економічній думці був започаткований критичний напрям у політичній економії. Не відмовляючичь від теоретичних канонів класичної школи, представники цього напрямку виступили з критикою капіталізму та деяких ідей А. Сміта і його послідовників. Вони прагнули поліпшити існуючий суспільний устрій шляхом його реформування.

Біографія С. Сісмонді

Першим видатним економістом, який виступив з науковою критикою економічної ситеми капіталізму та поставив під сумнів пануючі канони класичної політичної економії, яку назвав „економічною ортодоксією”, був Жан Шарль Леонар Сімонд де Сісмонді. Він посідає своєрідне місце в історії політичної економії. За словами К. Маркса, він завершує класичну політичну економію і започатковує дрібнобуржуазний напрям.

Цей відомий французький історик, економіст Жан Шарль Леонард Сімонд де Сісмонді (1773-1842) народився у франкомовній частині Швейцарії в родині протестантського пастора в околицях Женеви.Здобувши середню освіту в протестантській колегії, С. Сісонді розпочав працювати службовцем Ліонського банкірського дому, але загроза революційного терору змусила його пересилитися в Англію. Згодом він зайнявся фермерством у Італії і виклав результати своїх роздумів щодо розвитку сілського господарства у Тосканії в першій науковій праці.

Повернувшись до Женеви у 1880 p., С. Сісмонді деякий час працює секретарем торгової палати. Однак незабаром залишив службу і цілком присвятив себе науковій діяльності. Він був не лише економістом, а й істориком, що залишив і в цій галузі велику наукову спадщину. Його історичні, літературні та політичні твори ("Історія італійських республік" в 2 томах, багатотомна "Історія французів", "Історія падіння Римської імперії", "Історія відродження свободи Італії" та ін.) користувалися популярністю у сучасників. А у 1818 р. С. Сісмонді отримав замовлення на статтю для Енциклопедії Единбурга, що спонукало його знову звернутись до економічних проблем.

У розвитку економічних поглядів С. Сісмонді можна виділити два періоди.

Перший період пов"язаний з пропагандою ідей класичної школи щодо вільної гри особистих інтересів, економічної свободи та фрітрейдерства, який знайшов відображення у праці „Про комерційне багатство, або Про принципи політичної економії в їхньому застосуванні до торгового законодавства” (1803). У цій праці він пропагує ідеї Сміта, виступає прихильником вільної конкуренції.

Другий період пов"язаний з критикою капіталізму вільної конкуренції та ідей класичної школи, обгрунтуванням необхідності державного регулювання економічного життя, реформування існуючого суспільства та повернення до дрібного товарного виробництва. Ці ідеї знайшли відображення у головній праці вченого „Нові начала політичної економії, або Про багатство в його відношенні до народонаселення” (1819), сама назва якої свідчить про намагання Сісмонді побудувати політичну економію на нових засадах. Він переконаний, що це йому вдалося і у передмові до другого видання праці (1827) він пише, що „розхитав основи науки”. Продовжив Сісмонді свою наукову працю у роботі "Нариси з політичної економії" (1837).

Біографія П.Ж. Прудона

Яскравим представником критичного напряму в політичній економії був французький економіст, філософ, соціолог і публіцист П"єр Жозеф Прудон (1809-1865).