Суть і розвиток монополій
Продавець має своєчасно реагувати на стратегію та дії конку¬рентів. Якщо якась фірма знижує ціни, покупці звичайно переключа¬ють увагу на її товари. Іншим конкурентам треба вживати оператив¬них заходів: знижувати ціни або вдаватися до нецінових методів (впроваджувати додаткові послуги для покупців тощо).
Сьогодні, на думку П. Самуельсона і В. Нордхауза, реальними є таємна олігополія і олігополія домінування. У першому випадку олігополісти можуть таємно домовитися щодо єдиної ринкової по¬ведінки, створивши по суті секретний монополістичний картель. У другому олігополісти проводять єдину цінову стратегію, при якій ці-ни визначає лідер (так зване “лідерство в цінах”), як правило, найк¬рупніша фірма, інші дотримуються її.
Отже, і олігополія демонструє сильні монополістичні тенденції. Це дало підставу американському економісту У. Феллнеру, а за ним і ряду дослідників колишнього СРСР трактувати олігополії як форму групової монополії, що підтверджує правильність ленінсько-го визна¬чення монополії як угоди кількох гігантських підприємств.
Монополістичні тенденції можуть виявлятися не лише на боці виробника. Вони існують також і на боці покупця. Проявом однієї з них є монопсонія (від грецького “моно” — “один”, “опсонія” — “заку-півля продовольства”). Монопсонія має місце тоді, коли на ринку існує лише один покупець певного товару, який, користуючись сво-їм ста¬новищем, може впливати на ціни вбік їх зменшення, тим са-мим збільшуючи свої прибутки. Найбільш яскравим прикладом мо-но¬псоніста може бути держава, яка являється єдиним покупцем зброї у приватних фірм. Це також може бути крупна фірма, що за-куповує на сировинному ринку певні матеріали. Терміни “монопсо-нія” та “монопсонічна ситуація” були вперше описані англійкою Джоан Робінсон у 1933 р.
Іншою і більш поширеною ситуацією такого роду є олігопсонія. Вона характеризує ситуацію, коли існує невелика група покупців пев¬ного товару чи послуги. Обмежуючи закупівлю товарів, узго-джуючи ціни (як це було показано у ситуації з олігополією), вони добиваються зниження цін, забезпечуючи собі монопольні прибут-ки. Така ситуація дуже часто має місце на ринку продовольчих то-варів, де група крупних промислових фірм-олігопсоністів диктує свої умови фермерам.
Процес монополізації економіки має як позитивні так і негатив-ні наслідки. Позитивним є те, що у гігантських підприємств та їх об’єднань більше можливостей розвивати сучане виробництво, фі-нансувати крупні науково-дослідні лабораторії, отримувати нові на-укові результати, впроваджувати новітню техніку і технологію, здій-снювати перекваліфікацію робітників, а отже, пристосовуватися до рівня розвитку продуктивних сил, до структурних зрушень в еко¬номіці. У промисловості трапляється, що якась фірма завдяки ефе-к¬тивній технології, своїм патентам, своїм фірмовим маркам, лозун-гам здійснює значний контроль над цінами. Свої “монопольні при-бутки” така фірма знову вміщує у дослідження та рекламу, і вона завжди ви¬являється здатною йти нога в ногу зі своїми суперниками та навіть випереджати їх. “Дженерал Електрик”, “Рейдіо корпо-рейшн оф Аме¬рика” та “Дюпон” є найкращими прикладами таких компаній.Оскільки дослідницька робота та реклама поглинають багато коштів, а їх результати нагромаджуються, успіхи породжують нові успіхи, а прибутки — нові, ще більші прибутки. Тому представники дрібного підприємництва заявляють, що вони не завжди можуть ефективно конкурувати з такими фірмами. Інакше кажучи, дослід-ницьку роботу у промисловості може здужати лише велике ви¬робництво, переваг якого позбавлені дрібні підприємства. Тому не дивно, що на сучасному етапі розвиваються такі форми співробіт-ниц¬тва гігантських корпорацій, як організація спільних підприємств, фірм, обмін патентами, науково-технічною інформацією тощо. Утворення таких міжфірмових об’єднань, консорціумів пов’язане насамперед з реалізацією великих науково-технічних програм. Створюються також корпоративні дослідницькі організації. Відомий американський еко¬номіст Й. Шумпетер у своєму панегірику, при-свяченому активному внеску монополій у справу науково-технічного прогресу, зазначає, що монополізація “розширює діапа-зон впливу кращих голів і знижує вплив посередностей”. Проте, як-що зіставити це із твердженням, що багато найцінніших винаходів здійснюється на дрібних підприємст¬вах, або винахідниками-одиночками, або в університетських лабора¬то¬рія¬х, то можна зрозу-міти, що це досить суперечлива проблема.
В останні роки одним із напрямів вертикальної інтеграції і ди-вер¬сифікації (тобто збільшення числа галузей, у які здійснює екс-пансію та чи інша монополія) стало формування торговельно-промислових комплексів, інтеграція крупних промислових корпора-цій з торгівельни¬ми компаніями. У 80-ті роки така вертикальна інте-грація охоплює сферу зовнішньої торгівлі.
Крім того, монополія, використовуючи фактор масового вироб¬ництва, сприяє економії на витратах факторів виробництва, забез-пе¬чує споживачів дешевими та якісними товарами. Доведено, що под¬воєння обсягів виробництва зменшує витрати на одиницю про-дукції на 20%.