Суть і розвиток монополій
Існує також інший шлях, внаслідок якого монополії виникають набагато швидше, ніж внаслідок концентрації. Мається на увазі цен¬тралізація виробництва і капіталу, тобто добровільне об’єднання компаній або поглинання фірмами-переможцями банк-рутів. Цен¬тралізація капіталу — це збільшення розмірів капіталу внаслідок об’єднання або злиття раніше самостійних капіталів. Ти-повим при¬кладом такого об’єднання можуть слугувати акціонерні компанії.
За останні 15-20 років у ведучих капіталістичних країнах виник-ли потужні стимули до централізації капіталу, до злиття та погли-нення одних фірм іншими, особливо в рамках великого бізнесу. Економічні труднощі 70-80-х років, зумовлені ними падіння норми прибутку та посилення інвестиційного ризику змусили багато вели-ких компаній поглинати суперників.
Хвиля зливань та поглинень капіталів буквально захопила гос¬подарство всіх розвинутих капіталістичних країн. В США витрати на ці цілі виросли з 12 млрд. дол. в 1975 р. до 250 млрд. в 1986 р. У ФРН кількість зливань та поглинень збільшилася з 305 в 1970 р. до 636 в 1980 р. і 887 в 1987 р. В Англії кількість придбаних компаній зросло з 534 в 1979 р. до 695 в 1986 р., а витрати на ці цілі з 1,7 до 13,5 млрд. ф.ст.
Сучасна хвиля зливань та поглинень вихлюпнулася на міжна-род¬ну арену. В стратегії транснаціональних корпорацій придбання діючих компаній розглядається як найбільш ефективний спосіб за-кріплення на зарубіжних ринках. І тут перевага надається великим національ¬ним фірмам та їхнім філіалам. В останні роки відбуваєть-ся швидке і глибоке переплітання активів компаній різної націона-льної приналеж¬ності. Американська фірма “Крайслер” придбала частину активів “Пежо”; “Форд” володіє частиною активів “Тойо ко-гьо”; компанія “Дже¬не¬рал моторз” — фірм “Ісудзу” і “Судзукі”. Захід-нонімецькі, фран¬цузькі і японські фірми, в свою чергу, купляють підприємства амери¬канської хімічної, металургійної, автомобільної та інших галузей.
Тепер давайте з’ясуємо, що є причинами виникнення та по¬дальшого розвитку монополістичних тенденцій. Думки з цього при¬воду в економічній літературі розділилися. Перша точка зору звину¬вачує державу, яка, з одного боку, сама організовує монополії (ад-міністративні) і провокує до цього підприємців, а з другого — своєю бездіяльністю дозволяє їм створити і використовувати моно¬польне становище. Бачимо, що монополізм тут розуміється не як прита-манний ринковому господарству, а як випадковий процес.Більш реалістичною виглядає інша точка зору, яка стверджує, що монополістичні утворення є закономірними. Англійський еко¬номіст Пігу, який є одним з прихильників таких поглядів, наголошує на тому, що “монополістична влада не виникає випадково”. Вона є логічним завершенням ринкової стратегії підприємців. Ще Адам Сміт колись сформулював принцип економічної вигоди, який не дає спо¬кою підприємцям, а змушує їх постійно шукати нових і нових можли¬востей до збільшення своїх прибутків. А якраз однією з най-більш ба¬жаних таких можливостей є досягнення монопольного ста-новища.
Ще однією важливою причиною монополістичних тенденцій в економіці є перетворення індивідуальної капіталістичної власності на гальмо розвитку продуктивних сил. Це означає, зокрема, що в ос¬танній третині ХІХ ст. під впливом ряду нових прогресивних ви-нахо¬дів (нові методи виплавки сталі, нові види двигунів і т.ін.) по-трібно було будувати нові великі заводи, будівництво яких було не під силу окре¬мим капіталістам. Крім того, в той же час починається масове будівництво залізниць та інших крупних об’єктів, які потре-бували значних капіталовкладень. Щоб зібрати потрібну суму, капі-таліст мав чекати, затягнувши пасок, не один десяток років. Та не кожен з них був згодний на це. Потрібна була кардинально нова форма власності, яка змогла б швидко розв’язати ці проблеми. Нею стала акціонерна капіталістична власність, яка виникала в ре-зультаті злиття, об’єднання декількох капіталістів. Тому не дивно, що масово такі то¬вариства утворюються в останній третині ХІХ ст.
Виникнувши в масовому порядку, акціонерна власність за пері-од понад сто років стала надзвичайно поширеною. В наш час кож-не ве¬лике підприємство, і навіть переважна більшість середніх іс-нує у формі акціонерних. Щоправда, акції цих середніх та дрібних підприємств не котуються на фондових біржах, бо вони є акціонер-ними підприємствами закритого типу. Так на початку 90-х років на Нью-Йоркській фондовій біржі котувалися акції лише близько 2000 наймогутніших американських корпорацій (із загальної кількості близько 3 млн. усіх корпорацій Америки).
Теорія монополії є порівняно молодою. Через домінування на протязі всього ХІХ ст. першої точки зору на причини виникнення мо¬нополістичних тенденцій розробка такої теорії не стимулювала-ся. Одним з перших, хто спробував створити її, був уже згадуваний англійський економіст А. Пігу, який написав книгу “Економічна тео-рія добробуту”, що була видана вперше у 1912 р. На теренах коли-шнь¬ого СРСР більше відома праця В.І. Леніна “Імперіалізм як най-вища стадія капіталізму”, у якій ідеолог комунізму, узагальнивши численні дослідження західних економістів, науково обгрунтував нові теоре¬тичні положення. Проте перелом у економічному мис-ленні здійснили праці, шо були опубліковані майже водночас у 1933 р. Йдеться про книгу викладача економіки Кембріджського універ-ситету Джоан Ро¬бін¬сон “Економічна теорія недосконалої конкурен-ції” та твір амери¬канця Едварда Чемберліна “Монополістична кон-куренція”. Як висло¬вився історик економічної думки Б. Селігмен, вони “вивели еко¬номістів із стану летаргічного сну” і навіть здійсни-ли “малу рево¬люцію” в економічній теорії (великою революцією вважається поява теорії Кейнса). Ці праці переконливо довели мо-нополістичний харак¬тер ринкової економіки сучасності. Це зрушило з місця розробки західної економічной теорії монополії.