Суть і розвиток монополій
2. Форми монополій і наслідки монополізації економіки.
Сучасна економіна теорія розрізняє декілька видів моно¬полістичних станів: проста або повна (чиста) монополія, олігополія, монопсонія, олігопсонія. Повна або чиста монополія означає ситу¬ацію, коли існує єдиний виробник або продавець якогось виду про¬дукції. Це означає, що виключне право на володіння і розпоря-дження певним матеріальним або нематеріальним благом зосере-джується в одних руках. В умовах чистої монополії галузь склада-ється з однієї фірми, тобто поняття “фірма” та “галузь” співпада-ють. На перший по¬гляд така ситуація малоймовірна і, дійсно, в ма-сштабах країни зустрічається дуже рідко. Проте, якщо взяти більш скромний мас¬штаб, наприклад, маленьке містечко, то ситуація, де спостерігається чиста монополія буде досить типовою. В такому містечку існує одна електростанція, одна залізниця, єдиний аеро-порт, один банк, одне крупне підприємство і т.д. Для прикладу: в США 5% ВНП створюється в умовах, близьких до чистої монополії.
Чиста монополія виникає звичайно там, де відсутні реальні аль¬тернативи, немає близьких замінників (субститутів), товар, що випус¬кається, є в деякій мірі унікальним. Це в повній мірі можна віднести до природних монополій, типовим прикладом яких є муні-ціпальні кому¬нальні служби. В цих умовах монополіст володіє реа-льною владою з точки зору реалізації продукту, в деякій мірі конт-ролює ціну і може впливати на неї, змінюючи кількість товару.Монополія виникає там і тоді, коли бар’єри для входу в галузь важко подолати. Держава створює офіційні бар’єри, видаючи пате-нти та ліцензії. Згідно з патентним законодавством США, винахід-ник має виключне право контролю над своїм винаходом на протязі 17 років. Патенти зіграли величезну роль у розвитку таких компа-ній, як “XEROX”, “Eastman Kodak”, “International Business Machine” (IBM), “SONY” і т.д. Вступ до галузі може бути істотно обмежений і шляхом видачі ліцензій. В США підлягають ліцензуванню понад 500 професій (лікарі, таксисти, сажотруси та багато інших). Ліцензія може бути на¬дана як приватній фірмі, так і державній організації (класичний при¬клад — історія горілчаної монополії в Росії).
Монополія може мати своєю основою виключне право на який-небудь ресурс (наприклад, на природні фактори виробництва). Хре¬стоматійним прикладом являється діяльність компанії “Де Бірс”, яка вже давно володіє найбагатшими алмазними копальнями в Південній Африці і тому контролює від 80 до 85% пропозиції на сві-товому ринку алмазів.
В наш час жорсткі дії, пов’язані з використанням монопольного становища, як і недобросовісна конкуренція в цілому, суворо забо-ро¬нені в країнах з розвинутою ринковою економікою, хоча і зустрі-чають¬ся на окраїні цивілізованого світу.
Сучасна теорія виділяє три типи монополії: 1) монополія окре¬мого підприємства; 2) монополія як змова; 3) монополія, що ба¬зується на диференціації продукту.
Все вищесказане про чисту монополію стосується першого ти-пу монополій. Досягти такого монопольного становища нелегко і про це свідчить сам факт рідкісності таких утворень.
Більш доступним і поширеним є шлях змови чи угоди декількох крупних фірм. Він дає змогу швидко створити на ринку умови, коли продавці (виробники) знаходяться в “одній команді”, усувається кон¬курентна боротьба, передусім цінова і через це споживач опи-няється у безальтернативних умовах.
Такі угоди вели до створення різних форм монополій. Першими з таких були початкові об’єднання — пули, ринки, конвенції, корне-ри, які являли собою тимчасові угоди між підприємствами, як пра-вило однієї галузі, з метою підтримання певного рівня цін або поді-лу отриманого прибутку. Проте такі об’єднання не були стійкими і створювалися лише на короткий термін для отримання одноразо-вого або декількара¬зо¬во¬го прибутку.
Проникнення монополій у всі сфери суспільного відтворення — безпосереднє виробництво, обмін, розподіл та споживання — при¬звело до появи більш стійких монополістичних об’єднань, які ство-рю¬валися на тривалий строк. Із монополізацією сфери обігу виник-ли перші, найпростіші із п’яти основних форм монополій —картелі та син¬ди¬ка¬ти.
Картель — це об’єднання декількох підприємств однієї галузі ви¬робництва, учасники якого зберігають власність на засоби виро-бниц¬тва і виготовлений продукт, виробничу та комерційну самотій-ність, а домовляються про частку кожного у загальному обсязі ви-робництва, ціни, ринки збуту.